Розкриття героїчних характерів людей у творах Горького

Першорядне значення у розкритті героїчних характерів людей, здатних на подвиги, мають ранні революційно-романтичні твори Горького: “Макар Чудра” (1892), “Дівчина й Смерть” (1892), “Баба Изергиль” (1894), “Пісня про Сокола” (перша редакція – 1895, друга – 1899) і др. У цих добутках передане відчуття наростаючого революційного підйому. Письменник передчуває появу нової людини, що несе в життя нові відносини, нову мораль. Ранні романтичні образи Горького з’явилися більшою мірою передбаченням майбутнього, чим узагальненням того,

що існувало вже в дійсності.

Це й визначило схильність до романтичної фантастики, природа якої добре пояснена в “Маніфесті партії”: “…

Фантастичний опис майбутнього суспільства виникає в той час, коли пролетаріат ще перебуває в дуже нерозвиненому стані й уявляє собі тому своє власне положення ще фантастично, воно виникає з першого виконаного передчуттів пориву пролетаріату до загального перетворення суспільства”. Це не значить, що фантастичне зображення майбутнього відривалося від реальної дійсності.

Фантастика виростала з живого досвіду, опиралася на існуюче. Особливістю романтичного

сприйняття миру є те, що він сприймається “у перебільшених лініях, у згущених фарбах, у потенцированних формах” (Боровский). Але сприймається все-таки – суще.

Романтизм для Горького був не просто системою прийомів, а певним принципом зображення дійсності, пов’язаним з пошуками художнього методу, з роздумами про активну, діючу роль літератури. Трохи пізніше, у результаті багаторічних роздумів, Горький скаже про це в листі до Чехова в січні 900 року: “Обов’язково потрібно, щоб теперішня література трошки початку прикрашивать життя, і, як тільки вона це почне,- життя прикраситься, тобто люди заживуть швидше, яскравіше… ” Думка Горького про “прикрашання життя” – це не відмова від реалізму, і тим більше не рада “лакувати” дійсність.

Це проповідь сили позитивного приклада, що збагатила реалістичний метод, привела до створення нового типу реалізму Герой романтичних добутків Горького тісно пов’язані із практикою життя, ідеї й образи виростають із самої дійсності, у легендах і алегоріях вирішуються суспільні й эстетические проблеми, які висувала життя. Це проявляється вже у формі добутків: романтичні легенди й алегорії нерідко є в Горького своєрідною художньою ілюстрацією до думок, висловлюваним персонажами, узятими з життя,- звичайно це співрозмовники автора, зустрінуті їм на шляхах мандрівок; композиційно це виражається в тім, що легенда укладена у своєрідні реалістичні рамки або супроводжується реалістичними коментарями