Роман Євгеній онєгін займає центральне місце у творчості А. С. Пушкіна



Твір по літературі: Роман Євгеній онєгін займає центральне місце у творчості А. С. Пушкіна
ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН РОМАН “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” ЗАЙМАЄ ЦЕНТРАЛЬНЕ МІСЦЕ У ТВОРЧОСТІ А. С. ПУШКІНА. Це самий великий добуток поета, найвідоміше, воно найбільшою мірою вплинуло на розвиток російської літератури. Роману були віддані вісім років завзятої роботи ( 1823-1831).Це самий плідний період творчості Пушкіна.

Та обставина, що поет працював над “Євгенієм Онєгіним” довгі роки, зіграло свою роль. Ішло час, відбувалися значні події у світі, у країні,

у житті самого письменника. Закінчував роман уже й той, і не та людина, що його починав. “Величезна праця Пушкіна, що створило перший росіянин роман так ще у віршах”, писав Бєлінський. Чому роман у віршах?

Віршована форма набагато сильніше впливає на читача, чим проза, краса оповідання досягається за рахунок строгої форми. Роману властиві афористичность, образно-метафоричне відтворення життя, музикальність. Бєлінський назвав “Євгенія Онєгіна” “енциклопедією російського життя пушкінського часу”. За словами критика, уперше в російській літературі з такою широтою й правдивістю була відтворена

ціла історична епоха.

Багатьох дивувало формулювання критика: що ж це за енциклопедія, якщо весь роман присвячений світському франтові і його оточенню в Петербурзі й у селі? Саме поняття “енциклопедія”, що викликала у свідомості важкі важкі томи, як би вступало в протиріччя із цим невеликим по обсязі добутком, що, однак, виявилося “томів премногих тяжчай”. Роман Пушкіна по конкретному історизмі, по широті охоплення російського життя й масштабу поставлених у ньому етичних, соціальних, національних проблем був і залишається, може бути, самим унікальним, але й самим загадковим явищем всієї російської літератури. Портрет епохи складається в романі з безлічі деталей і подробиць, серед яких дорівнює важливими виявляються такі непорівнянні, на перший погляд, речі, як коло читання й розпорядок сільського життя, побут молодого петербуржця й пісня селянських дівчин, особливості виховання й утворення й моди того часу, предмети російського імпорту й експорту й загадки природи, творча біографія автора й “наука страсті ніжної”, різні лики російської природи й трагедія Наполеона перед палаючою Москвою.

Дещо Пушкін кидає мимохіть, як би між іншим, а на іншому спеціально затримується, щоб привернути увагу читача. Але, повторивши слідом за Ганною Ахматової слова про Пушкіна – “авторі незамінних слів”, – погодимося, що в картині Росії, створеної поетом, немає нічого незначного, все важно й істотно. Звичайно, головне місце в романі відведене Онєгіну, Ленскому, Тетяні й Ользі. Саме в них, як писав Бєлінський, “відбилося російське суспільство в один з найважливіших моментів свого розвитку”.

Головні герої роману, що належать до одного стану, проте несуть різне змістовне навантаження: Онєгін – типовий петербуржець, що одержав традиційне виховання й, незважаючи на яскраву індивідуальність, ведучий традиційний для свого середовища спосіб життя. Ленский – поет, романтик, що “з Німеччини мрячної привіз ученості плоди”. Тетяна, “російська душою”, – самобутня й сильна жіноча натура, що вбрала проте всі “звички милої старовини”. Ольга – майже дитя природи, якби не обмеженість і вульгарність того кола, до якого вона належить.

Тільки з’єднавши в романі долі героїв, змусивши їх взаємодіяти, автор і міг дати узагальнений портрет російського дворянства початку XIX століття. Всі враження свого власного життя Пушкін осмислює в романі й у формі ліричних визнань, ліричних відступів, і в описі доль героїв. Втім, подробиці життя головних героїв не можуть вислизнути навіть від самого неуважного читача, але ними далеко не вичерпується енциклопедичність роману. Уже в першому розділі, цілком присвяченої Онєгіну, ми довідаємося й про репертуар російського театру (“Чарівний край!

Там у юні роки, сатири сміливий владар, блищав Фонвізін, друг волі, і перейнятливий Княжнін…”, і Озеров, і Катенин, і Корнель…), і про працю рознощика, візника, і про Адама Смите, книгами якого захоплюється головний герой, і про імпорт у Росію (“Всі, чим для примхи рясної торгує Лондон педантичний, що по Балтическим хвилях за ліс і сало возять до нас”), і про багатьох дріб’язках побуту, без яких не можна вважати історично точним зображення життя в її многоликости. Побут помісного дворянства написаний не менш докладно й точно: Вона езжала по роботах, Солила на зиму гриби, Вела витрати, голила чола, Ходила в лазню по суботах, Служниць била осердясь… Однак не тільки мати Тетяни представлена в романі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Роман Євгеній онєгін займає центральне місце у творчості А. С. Пушкіна