РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ



“Найголовнішим у вихованні має бути
особистість безпосереднього вихователя,
який віч на віч знаходиться з учнями.
Вплив особистості педагога на молоду душу
становить ту силу, яку не можна замінити
ні підручниками, ні моральними повчаннями,
ні системою покарань і заохочень.
Важливе значення має дух закладу,
але цей дух живе не серед стін, не на папері,
а в характері більшості вчителів і від них
переходить у характер вихованців”.
К. Д. Ушинський

Пошук шляхів гуманізації виховного процесу в сучасній

школі актуалізує необхідність спрямованості педагогічної науки і практики на самоцінність людської особистості, внутрішні ресурси учнів, їхній саморозвиток. Серед завдань шкільного виховання пріоритетним є створення умов, які сприяють повноцінному особистісному розвитку кожної дитини. Отже, виховний процес у сучасній школі має бути зорієнтованим на формування моральної свідомості школярів, їхніх моральних цінностей, що проявляються у поведінці.

Водночас проблема гуманізму особистості зумовлює необхідність усвідомлення потреби саме в гуманістичній моралі, яка притаманна правовому громадянському

суспільству.
Виховання громадянина має здійснюватися на засадах розуміння, усвідомлення і реалізації школярами загальнолюдських цінностей. У Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Законі “Про загальну середню освіту”, “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”, Програмі “Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів”, “Концепції національно-патріотичного виховання молоді” пріоритетним вектором розвитку освітнього процесу проголошено виховання. У них акцентовано увагу на необхідності подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей, відірваності освіти від національних джерел у контексті пошуку шляхів реформування освіти. У “Концепції національно-патріотичного виховання молоді зазначено, що головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Вищевикладене свідчить про те, що соціальний запит суспільства щодо підростаючого покоління актуалізує трансформацію системи освіти на якісно новому рівні, який би сприяв формуванню особистості школяра з усталеною ієрархією гуманістичних цінностей, високою моральністю й позитивним ставленням до себе, оточуючих людей, природи, світу.
Діяльність сучасного навчального закладу є багатогранною і багатовекторною, й ефективність роботи усіх ланок у великій мірі залежить від її керівників – директора, заступників з навчально-виховної і виховної роботи. Але існує думка, що немає у школі більш відповідальної посади, ніж посада класного керівника. Перелік його посадових обов’язків надзвичайно широкий, а робота складна й відповідальна. У принципі, саме від класного керівника залежить, чи будуть реалізовані в повній мірі інноваційні ідеї адміністрації закладу щодо вирішення проблем виховання підростаючого покоління.

Безперечно, роль класного керівника у системі освіти є центральною, оскільки він виступає тією ланкою, яка зв’язує воєдино процеси навчання, виховання, соціалізації учнів. Він створює умови для формування соціально орієнтованої особистості у процесі організації профілактичної взаємодії з іншими суб’єктами навчально-виховного процесу. Класний наставник сприяє інтелектуальному, духовному, фізичному розвитку учнів, а також дбає про задоволення освітніх та соціально-культурних потреб школярів.
З огляду на визначальну роль класного керівника у процесі формування ціннісних ставлень школярів виникає потреба в підвищенні рівня знань та умінь педагогічних працівників, які працюють з класними колективами. Це завдання можна вважати основоположним для методичних служб усіх рівнів: обласного інституту післядипломної освіти, методичних кабінетів районних та міських відділів освіти, методичних об’єднань класних керівників та класоводів загальноосвітніх закладів області.
Одне із багатьох завдань, що стоять перед класним керівником, – це організація класного колективу. Від педагога залежить, яку роль він зіграє у цьому процесі: чи активно допоможе у формуванні необхідних корисних якостей своїх вихованців, чи займе нейтральну позицію, чи, навпаки, своїм втручанням призведе до деформації школяра як особистості. Для того, щоб процес включення дітей у діяльність класного колективу був оптимальним, педагог повинен використовувати педагогічно доцільні форми й методи роботи.
Основними функціями класного керівника у сучасній школі є такі:

Діагностична

Вивчення учнів класу, їхніх особливостей, інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки тощо.

Організаторська

Залучення класного колективу до різних видів виховної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-творчої тощо).

Виховна

Визначення змісту, форм і методів виховної діяльності. Складання плану виховної роботи. Проведення виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мотивів поведінки, духовних потреб, здорових інтересів, позитивних якостей.

Координаційна

Спрямування виховних зусиль усіх суб’єктів виховання (батьків, педагогів, представників громадськості) на позитивні результати у вихованні учнів.

Стимулююча

Своєчасне виявлення зрушень на краще в розвитку учнів, заохочення їх до наступних позитивних дій та вчинків.

Корекційна

Корекція роботи як з класом, так і з окремими учнями на основі глибокого аналізу результатів попередньої роботи.

Соціальна

Вивчення чинників (об’єктивних і суб’єктивних), які впливають на формування і розвиток особистості. Вироблення в учнів навичок соціальної поведінки. Нейтралізація небажаного впливу, що може здійснюватися на школярів.

Вивчення рівня вихованості учнів класу має біти однією із найважливіших задач класного керівника, оскільки результати цієї роботи можуть стати основою усієї подальшої діяльності класного колективу. Категорія “вихованість” трактується науковцями як інтегрований показник сформованого відношення учня до навчання, людей, суспільства, до себе, а також відповідність поведінки людини моральним нормам конкретного соціуму та загальнолюдським моральним принципам. Класний керівник повинен мати програму вивчення особистості учня, яка передбачає:
– відвідування та спостереження за учнями в сім’ї, бесіди з учнями, батьками;
– спостереження та оцінка організаційних здібностей, вчинків;
– спостереження за стосунками між учнями в класі;
– спостереження за реакцією батьків на проведені виховні заходи, на оцінки школярів, записи в щоденнику;
– спостереження за формуванням соціально значущих якостей, які характеризують ставлення школярів до суспільних процесів;
– анкетування, тестування;
– формування портфоліо на кожного учня;
– складання характеристик, діагностичних карт на кожного учня.
Класному керівникові слід також ураховувати той факт, що на всіх етапах протікання педагогічного процесу між педагогом та вихованцем існує тісний взаємозв’язок: від постановки мети, визначення завдань, добору відповідних засобів і до організації діяльності самого вихованця. Таким чином, взаємостосунки педагога з вихованцем можна окреслити як систему “педагог – вихованець”, яка підпорядкована загальній меті педагогічного процесу. Варто зазначити, що педагогічний процес може бути успішним тільки за умови ефективної взаємодії між його суб’єктами: і педагог, і вихованець мають свідомо прагнути до спільної мети, використовувати найбільш доцільні засоби її досягнення під час активної діяльності. Специфіка цього процесу полягає в тому, що і педагог, і вихованець виступають в ньому і як суб’єкти, і як об’єкти взаємодії.

Так, об’єктом впливу стає вихованець, на якого спрямована увага і діяльність вихователя. На суб’єкта він перетворюється за тієї умови, коли активно реагує на педагогічні впливи (сприймає або не сприймає їх), проявляє здатність до самовизначення, самодіяльності, саморозвитку та самореалізації. Задача педагога полягає у синергетичному поєднанні навчання, виховання та соціалізації особистості у процесі її формування й розвитку.
Для забезпечення ефективного процесу формування ціннісних ставлень школярів, як це передбачається “Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України”, мають бути створені певні психолого-педагогічні умови, а саме:
– створення ефективної виховної системи, яка сприяла би вихованню особистості в колективі;
– здійснення особистісно орієнтованого підходу до вихованців;
– організація навчально-виховного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців;
– реалізація діяльнісного підходу у вихованні гуманістичних цінностей особистості;
– використання позитивної мотивації до діяльності, спрямованої на формування гуманістичних цінностей особистості школярів;
– створення ситуацій успіху як умова активізації особистісного розвитку школярів та ін.
Виховна система класу створюється за тими самими принципами, що виховна система школи. Г. Сорока визначає виховну систему як комплекс компонентів, взаємозалежних один від одного, серед яких найголовнішими є такі: Цілі, заради яких створюється виховна система; спільна діяльність людей, які реалізують цілі; суб’єкти спільної діяльності; освоєне середовище; відносини між суб’єктами діяльності; керування, яке спрямоване на розвиток виховної системи і забезпечує її життєздатність.
Є. Степанов пропонує структуру виховної системи, яка складається із наступних компонентів:
– індивідно-груповий (об’єднує школярів, педагогів, батьків, усіх дорослих, які причетні до навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу);
– ціннісно-орієнтаційний (визначає цілі та цінності, які сповідують суб’єкти діяльності, а також принципи та перспективи діяльності);
– функціонально-діяльнісний (включає форми та методи виховної роботи, які забезпечують керування системою та спілкування між її учасниками);
– комунікативний компонент (розкриває внутрішні та зовнішні зв’язки, забезпечує ефективні відносини у процесі спілкування і діяльності);
– діагностико-результативний (визначає критерії ефективності системи, забезпечує оцінку та аналіз функціонування системи) .


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ