Ричардсон Семюел

Дата народження – 1689 Дата смерті – 04 липня – 1761 Richardson Samuel Англійський письменник 1689 – народився в Дербишире в сім’ї столяра. Батько призначав його для церковної кар’єри, однак грошові утруднення зробили це неможливим, і він надав вибір синові. Ричардсон їде в Лондон, де стає учнем типографа 1706 – закінчивши навчання, жениться на дочці свого хазяїна й згодом стає власником друкарні, що стала під його керівництвом однієї із трьох самих великих друкарень Влондоне.

1739 – за пропозицією одного з видавців Ричардсон пише й видає

так званий “Письмовник” – набір стандартних листів на всі випадки життя (як варто становити векселі кредиторам, виражати співчуття й т. п.) для читачів із третього стану. Серед різноманітних життєвих ситуацій його інтерес залучає одна: положення дівчини-служниці в багатому будинку. Так виникає первісний задум власного роману Ричардсона про служницю Памеле.

У його основу він кладе історію, почуту замолоду, про доброчесну служницю, що успішно протистоїть всім намірам з боку свого пана й зрештою, що стала його дружиною 1740 – виданий роман “Памела, або Вознагражденная чеснота”. Це роман у листах,

які п’ятнадцятирічна покоївка Памела пише своєму батькові. У його центрі майстерно розроблений соціально-етичний конфлікт між служницею й поміщиком, між “педантичною” мораллю буржуа й становою безцеремонністю аристократа. Демократичний пафос роману – у твердженні духовних і моральних можливостей простолюдина.

Роман став дуже популярний, викликав пародійні перекладання (наприклад, приписувана Филдингу “Апології життя мисс Шамели ендрюс”) і “продовження”.

1747-1748 – виходить у світло другий роман Ричардсона “Кларисса” (т. 1-7Зрівнявши Клариссу і її спокусника Ловласа в суспільному становищі, Ричардсон зосереджує увагу на психологічних і моральних сторонах конфлікту героїні з вульгарним, розважливим оточенням, показує силу, що розтліває, грошей. Кларисса – один з перших трагічних характерів у прозі нового часу. Завоюванням просвітительського реалізму став і образ Ловласа, у якому “аристократичні” пороки уживаются з гуманними щиросердечними поривами 1754 – третій, останній роман Ричардсона “Історії сера Чарльза Грандисона” (т.

1-7), у якому він намагається створити бездоганно позитивного героя. У цьому ж році Ричардсон переїжджає в садибу Парсонс-Грін, де проводить останні роки життя 4 липня 1761 – Ричардсон умер Впарсонс-Грин.