ПОМИЛКИ БАТЬКІВ, ЧЕРЕЗ ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ ДІТИ
Сьогодні ми часто чуємо скарги батьків про некерованість, агресивність, непередбачуваність чи дурноголовість дітей. Батьки звинувачують кого завгодно, але не себе. А можливо, проблема — саме в них? Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть — залежить насамперед від батьків.
Чимало вчених у всі часи наголошували на помилках батьків у вихованні. Підсумувавши дослідження
2. Невідповідність батьків власним моральним вимогам. Не слід забувати, що першим прикладом для наслідування є самі батьки, їхня поведінка, вчинки. 3. Емоційне несприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань. У кожному рішенні, вчинку мають домінувати спокій та емоційна стриманість батьків.
4. Негайне виконання всіх бажань і примх дитини. Найважче і чи не найголовніше
5. Надмірні вимоги до дітей. У всьому потрібно дотримуватися «золотої середини». Постійний тиск і вимогливість ні до чого доброго не приведуть.
Треба стимулювати дитину до виконання певних обов’язків, перш за все зацікавивши її цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. «У грі дитина проникає у ті сфери життя, які поза грою їй недоступні» (Г. Костюк). А потім і через мотивування користі тієї чи іншої діяльності.
6. Сварки між батьками. Не слід вважати, що сварки між батьками — це проблеми самих батьків. Сварки безпосередньо впливають на дитину, на її психічний розвиток, а водночас і на фізіологічний. А тому перш ніж руйнувати стосунки, треба думати про наслідки цього для дітей.
7. Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. «…Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є» (А. Роман (бессмертное произведение)ова). Ми маємо пам’ятати про те, що всі люди різні, й можливо в чомусь ваша дитина гірша від інших, але неодмінно в чомусь і краща.
Абсолютно негативних людей не буває. 8. Недостатній вияв любові до дитини. 9. Надмірна опіка.
Тут, знову ж таки, потрібно згадати про «золоту середину», адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати.
Але і брак любові ще змалечку призводить до так званого «синдрому госпіталізму» — коли дитина замикається в собі, вважає себе нікому не потрібною, через що гальмується загальний розвиток. Згодом брак любові та уваги може перерости у «вседозволеність», через яку діти набувають негативних звичок і захоплень. А ще пізніше це може сприяти розвитку суїцидальних думок і спробам самогубства як вираження непотрібності молоді суспільству.
Отже, батькам слід замислитися про поведінку _ власну і дітей. Можливо, ще не пізно щось змінити?..