ПОМИЛКИ БАТЬКІВ, ЧЕРЕЗ ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ ДІТИ

Сьогодні ми часто чуємо скарги батьків про некерованість, агресивність, непередбачуваність чи дурноголовість дітей. Батьки звинувачують кого завгодно, але не себе. А можливо, проблема – саме в них? Звичайно, сучасні ЗМІ, новітні технології, молодіжні звички та мода справляють значний вплив на дитячу свідомість, але глибинні основи цієї свідомості, її установки формуються в сім’ї. І якими вони будуть – залежить насамперед від батьків.

Чимало вчених у всі часи наголошували на помилках батьків у вихованні. Підсумувавши дослідження

психологів і думки батьків, ми виокремили найпоширеніші помилки: 1. Часте застосування погроз і фізичних покарань. Потрібно пам’ятати, що фізичне покарання – це крайній захід, який застосовують, коли інші не дали результату.

2. Невідповідність батьків власним моральним вимогам. Не слід забувати, що першим прикладом для наслідування є самі батьки, їхня поведінка, вчинки. 3. Емоційне несприйняття певних рис характеру дитини, її почуттів, бажань. У кожному рішенні, вчинку мають домінувати спокій та емоційна стриманість батьків.

4. Негайне виконання всіх бажань і примх дитини. Найважче і чи не найголовніше

в батьківстві – це терпіння. Якщо ви не потурали забаганкам дошкільняти, то вам буде легше їх стримувати у старшому віці.

5. Надмірні вимоги до дітей. У всьому потрібно дотримуватися “золотої середини”. Постійний тиск і вимогливість ні до чого доброго не приведуть.

Треба стимулювати дитину до виконання певних обов’язків, перш за все зацікавивши її цим. Можливо, спочатку ігровими моментами. “У грі дитина проникає у ті сфери життя, які поза грою їй недоступні” (Г. Костюк). А потім і через мотивування користі тієї чи іншої діяльності.

6. Сварки між батьками. Не слід вважати, що сварки між батьками – це проблеми самих батьків. Сварки безпосередньо впливають на дитину, на її психічний розвиток, а водночас і на фізіологічний. А тому перш ніж руйнувати стосунки, треба думати про наслідки цього для дітей.

7. Нерозуміння своєрідності особистісного розвитку кожної дитини. “…Не варто порівнювати дітей одне з одним ні подумки, ні на словах. Краще приймати кожного таким, яким він є” (А. Роман (бессмертное произведение)ова). Ми маємо пам’ятати про те, що всі люди різні, й можливо в чомусь ваша дитина гірша від інших, але неодмінно в чомусь і краща.

Абсолютно негативних людей не буває. 8. Недостатній вияв любові до дитини. 9. Надмірна опіка.

Тут, знову ж таки, потрібно згадати про “золоту середину”, адже гіперопіка може зашкодити так само, як і недостатній вияв любові. Надмірна опіка не дозволяє дитині розвиватися, самостійно адаптуватися до різних суспільних явищ. Треба пам’ятати, що батьки не в усіх ситуаціях можуть бути поруч, і дитина повинна вміти самостійно розмірковувати про свої вчинки і вирішувати.

Але і брак любові ще змалечку призводить до так званого “синдрому госпіталізму” – коли дитина замикається в собі, вважає себе нікому не потрібною, через що гальмується загальний розвиток. Згодом брак любові та уваги може перерости у “вседозволеність”, через яку діти набувають негативних звичок і захоплень. А ще пізніше це може сприяти розвитку суїцидальних думок і спробам самогубства як вираження непотрібності молоді суспільству.

Отже, батькам слід замислитися про поведінку _ власну і дітей. Можливо, ще не пізно щось змінити?..