По романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”;. Павло петрович кірсанов і євгеній базарів



Твір по літературі: По романі И. С. Тургенєва Батьки й діти. Павло петрович кірсанов і євгеній базарів

Роман розкриває жорстокий і складний процес ламання колишніх, устояних соціальних відносин. Цей процес став у романі як руйнівна стихія, що міняє звичні плини життя. Тургенєв так будує роман, що Базарів – нігіліст і Павло Кірсанов увесь час перебувають у центрі уваги

Сучасники Тургенєва гостро зреагували на появу добутку. Реакційна печатка обвинуватила письменника в запобіганні перед молоддю, демократична – дорікала автора в наклепі на молоде покоління. Однак роман “Батьки й діти” мав скажений успіх у російські літературних колах

Для того, щоб усвідомити конфлікт роману у всій його повноті, варто зрозуміти всі відтінки розбіжностей Євгенія Базарова й Павла Петровича

“Хто є Базарів?” – запитують Кірсанови й чують відповідь Аркадія: “Нігіліст”. На думку Павла Петровича, нігілісти попросту нічого не визнають і нічого не поважають. Погляди нігіліста Базарова можна визначити, тільки з’ясувавши його позицію. Питання, що визнавати, на чому,

на які підстави будувати свої переконання, – надзвичайно важливий для Павла Петровича.

От що являють собою принципи Павла Кірсанова: право на провідне положення в суспільстві аристократи завоювали не походженням, а моральними достоїнствами й справами (“Аристократія дала волю Англії й підтримує її”), тобто моральні норми, обрані аристократами, – опора людської особистості. Без принципів можуть жити лише аморальні люди. Прочитавши, висловлення Базарова про марність голосних слов. ми бачимо, що “принципи” Павла Петровича ніяк не співвідносяться з його діяльністю на благо суспільства, а Базарів приймає тільки те, що корисно ( “Мені скажуть справу – я погоджуся.

У теперішній час корисніше всього заперечення – ми заперечуємо”). Євгеній заперечує й державний лад, що приводить Павла Петровича в замішання (він “сполотнів”).

Відношення до народу в обох героїв різне. Павлу Петровичу релігійність народу, життя по заведеним дідами порядкам здаються споконвічними й коштовними рисами народного життя, розчулюють його. Базарову ж ці якості ненависні: “Народ думає, що, коли грім гримить, це Ілля-Пророк у колісниці по небу роз’їжджає.

Що ж? Мені погодитися з ним?”. Те саме явище й називається по-різному, і по-різному оцінюється його роль у житті народу. Павло Петрович: “Він (народ) не може жити без віри.” Базарів: “Грубейшее марновірство його душить”.

Проглядаються розбіжності представників двох поколінь і у відношенні до мистецтва, природі. З погляду Базарова, “читати Пушкіна – загублений час, займатися музикою смішно, насолоджуватися природою – безглуздо”. Павло Кірсанов, навпроти, любить природу, музику.

Максималізм Базарова, що думає, що можна й потрібно у всім опиратися тільки на свій власний досвід і власні відчуття, приводить до заперечення мистецтва, оскільки мистецтво саме і являє собою узагальнення й художнє осмислення чужого досвіду. Мистецтво ( і література, і живопис, і музика) розм’якшує душу. відволікає від справи. Все це “романтизм”, “нісенітниця”.

Базарову, для якого головною фігурою часу був російський мужик, задавлений убогістю, “грубейшими марновірствами”, здавалося блюзнірським “тлумачити” про мистецтво, “несвідомій творчості”, коли “йдеться про хліб насущному”.

Отже, у романі Тургенєва “Батьки й діти” зштовхнулися два сильні, яскравих характери. По своїх поглядах, переконанням Павло Петрович став перед нами як представник “сковуючої, льодової сили минулого”, а Євгеній Базарів – як частина “руйнівної, звільняючої сили сьогодення”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

По романі И. С. Тургенєва “Батьки й діти”;. Павло петрович кірсанов і євгеній базарів