“П. Сагайдачний – непереможний гетьман!”

Історія – це наука, яка вивчає історію людства. Тому саме вчинки, справи зроблені людиною, відтворюють історичні процеси і явища. В історії нашої країни, дуже багато імен, які навічно врізались в народну пам’ять і залишились там навічно, саме як приклад самовідданої боротьби за свободу своєї країни.

До таких випадних особистостей належить і славний гетьман Війська Запорізького – Петро Конашевич-Сагайдачний. Людина, яка стала прикладом непохитності у досягненні поставленої мети, людини з дуже розвиненим почуттям патріотизму

та почуттям власної гідності.

Саме коли Сагайдачному виповнилося 31 рік, він прибуває на Запорізьку Січ, де і розпочинає свій шлях самовідданої боротьби, як захисника православної християнської віри. Під його керівництвом козаки провели успішні походи проти Туреччини та Кримського ханства. Особливої уваги у Європі, рицарська доблесть П. Сагайдачного і усього українського козацтва, отримує після завоювання у 1614 році турецької фортеці Синоп і Кафи – турецького міста з найбільшим невільницьким ринком у Криму.

Як вірний захисник православної віри, гетьман П. Конашевич-Сагайдачний вступив до Київського

братства разом з усім Військом Запорізьким, якому і залишив після своєї смерті увесь свій спадок.

Вирішальну роль Петро Конашевич-Сагайдачний зіграв і в польсько-турецькій війні 1620 – 1621рр. Коли Сагайдачний прийшов на допомогу полякам у битві під Хотином, де продемонстрував бездоганне вміння в керуванні піхотою і кавалерією в боротьбі проти противника, який переважував чисельністю.

Та на жаль перемога в Хотинський битві стала останню для великого гетьмана. Від тяжкого поранення отриманого під час бою, Петро Сагайдачний помер у Києві в квітні 1622року.

Але Петро Конашевич – Сагайдачний продовжує жити в пам’яті нашого народу, свідченням цього є народні думи, пісні, билини, які присвячені славним подвигам великого гетьмана.