Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”

Багато великих письменників XIX століття зображували прекрасне місто Петербург. Значне місце він займає і у добутках Ф. М. Достоєвського, але письменник не говорить про чудову архітектуру, про красу міста. Федір Михайлович як би заглядає усередину бідних будинків, де в жахливих умовах живуть герої його роману “Злочин і покарання”.

У добутку ми бачимо тільки чорні сходи, облиті помиями, двори-колодязі, що нагадують душогубку, місто облуплених стін, нестерпної духоти і смороду, це місце, у якому неможливо бути здоровим, добрим, повним сил.

Петербург душить і давить. Письменник ніколи не показує красу Петербурга. Природи майже немає або акцентується її відсутність.

Біля природи відбуваються дивні речі: у сні під кущем Раскольникову сниться страшний сон про жорстокість, про загибель безвинної істоти. Особливу увагу приділяє Достоєвський не просто опису убогих кімнат, але також звертає увагу на заходи і символічні кольори.

Він використовує зелені і сірі кольори, але домінує в романі жовтий – символ хвороби, убогості, злиденності. Жовті шпалери і меблі жовтих кольорів

у кімнаті старої процентщиці, жовте від постійного пияцтва обличчя Мармеладова, жовта, “схожа на шафу або скриню” комірка Раскольникова, будинки пофарбовані в жовто-сірі кольори. Соня Мармеладова пішла по “жовтому квитку”, жінка-самогубець із жовтим обличчям.

Ці деталі, а також жовчне місто відбивають безвихідну атмосферу існування головних діючих осіб добутку, є провісниками недобрих подій. Однак у романі ми знаходимо і зелені кольори, кольори “фамільної” мармеладівської хустки. Цю хустку, як хрест, носить Катерина Іванівна, а після її смерті й Софія Мармеладова. Вона персоніфікує і страждання, які випадають на долю її володарок, і їхню спокутну силу.

Вмираючи, Катерина Іванівна вимовляє: “Бог сам знає, як я страждала…”. Відправляючись за Раскольниковим, що йде визнаватися у злочині, Соня надягає на голову цю хустку. Вона готова прийняти на себе страждання і надолужити цим провину Родіона.

В епілозі, у сцені відродження Раскольникова, Соня з’являється усе в цій же хустці, що змарніла після хвороби.

У цей момент зелені кольори символізують страждання і надії головних героїв роману. Достоєвський у своєму добутку показав місто, у якому зароджується капіталізм, коли люди, що не зуміли пройти через соціальний перелом, виявляються на дні життя. Петербург є також і діючою особою роману, співучасником страшного злочину Раскольникова і свідком його каяття.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Образ Петербурга у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”