Образ і характер головної героїні повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”

Кожний народ, як відомо, має свої звичаї, свої поняття про побут і взагалі про життя. Має їх і український народ. Тому не треба дивуватися, коли читаєш про це в оригінальній повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”.

Я гортаю її сторінки і дивуюся, скільки там описів, у яких з властивою для Квітки реалістичною манерою змальовано яскраві картини з побуту українського народу.

Ось Постає переді мною Маруся. Автор розповідає не тільки про її губки та носик, а виписує кожну деталь її зовнішності, кожен штрих її одягу. Вказується на колір,

назву, особливості матеріалу кожної частини дівочого вбрання, розповідається, які в неї намисто, дукати, мережки, вишивки й інші дрібнички туалету молодої дівчини: “Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бровоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі пряменький, з горбочком, а губоньки як цвіточ-ки розцвітають, і меж ними зубоньки, неначе жарн-івки, як одна, на ниточпі нанизані”.

Можна й далі продовжувати цей портрет. Але одне стає зрозумілим: не треба ніяких енциклопедій, щоб дізнатися про українська життя. Найкраще – взяти

повість Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” і прочитати.

Автор зобразив у ній найголовніші звичаї та ритуали українського народу. Поетично змальовано весілля у подруги Марусиної, де дівчина вперше побачила гарного парубка Василя. Квітка-Основ’яненко і тут дотримується принципу описувати все докладно: “Троїста музика гра, що духу: риплять скрипки, бряжчать цимбали, а замість баса, сам скрипник скрізь зуби гуде та прицмокує”.

А з якою майстерністю зображено парубочий танець – “горлиця”! Здається, що ще хвилина, і ти сам підеш у коло, щоб затанцювати “дрібушки” або “навприсядки”. Рух, темперамент чи плавність – усе талановито схоплено автором. На підставі таких описів можна відновити самому рухи танцю чи приготувати згадані у творі страви, пошити відповідне вбрання.

Дивуєшся, як у такій невеличкій за обсягом повісті можна було про все розповісти, причому розповісти докладно, до найменших дрібниць.

Не забув Квітка-Основ’яненко зобразити й українську природу. Щоб підсилити розповідь про пепе-могу кохання в душах Василя і Марусі, автор подає картину ранку через пробудження пари соловейків. А як схвильовано звучить опис сходу сонпя: “…Зазолотились і верхів’я дерева по лісам… і ось золотий по них пісок сиплеться по дереву нижче, усе нижче…

Усе стихло… Чогось жде!.. Стало винирять з-за землі… що? І світ, і огонь, і краса…”

У дусі українському змальовано і головних героїв. Взяти хоча б саму Марусю: “На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна, та ше к тому тиха, і смирна, і усякому покірна”. Автор зобразив ідеал сільської дівчини, та ще й ім’я їй вибрав таке, яке найчастіше можна було почути на селі. – Маруся. Ще однією рисою цієї дівчини є працьовитість.

Весь час вона працює: і в хаті, і навіть з батьком їде в поле. Автор захоплюється Марусиною вдачею та хазяйновитістю, як, мабуть, захоплювалися цими рисами тогочасні селяни. А як поводять себе Маруся та Василь при своїх зустрічах.

То розмовляють, та лише з’являється третя особа – Олена, як “…Василь став бупім мала дитина, пісочком пересипатись, а Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати, а самі і не ззирнуться меж собою”. Чого варті хоч би оці реалістичні деталі у змалюванні зніяковілості молодої пари при раптовій появі третьої особи! Скільки в них знання і психіки, і звичок сільської молоді.

З великою майстерністю, виписуючи кожну деталь, Квітка-Основ’яненко зображує смерть та похорон Марусі. Ми бачимо тут і які дії виконував піп, як причитали над покійною, скільки було людей, як ховали дівчину. Нині неможливо порівняти життя і побут селянина з тими, що існували багато років тому.

Хто хоче дізнатися про життя, звичаї, ритуали українців, може прочитати повість Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся” і в ній побачити невловимий український колорит тогочасного суспільства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Образ і характер головної героїні повісті Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся”