Новиков Микола Іванович

Дата народження – 08 серпня – 1744 Дата смерті – 12 серпня – 1818 Росіянин просвітитель, письменник, журналіст, видавець 27 квітня (8 серпня) 1744 – Микола Новиков народився в родовому маєтку Тихвинское-Авдотьино Московської губернії, у дворянській сім’ї 1755-60 – учиться в гімназії при Московському університеті 1762 – надходить на службу в Измайловский полк 1767 – Новиков попадає в число молодих людей, яким доручене ведення протоколів у Покладеній комісії зі складання нового проекту облаштованості Росії; уважаючи це справою високої

важливості, імператриця пропонує “до тримання протоколу визначити особливих дворян зі здатностями”. Участь у роботах комісії дозволяє Новикову ознайомитися з багатьма важливими питаннями російського життя й з умовами російської діяльності, а також робить його особисто відомим Катерині 1768 – Новиков подає у відставку й вирішує повністю присвятити себе літературній і журналістській роботі 1769 – починає видавати щотижневий сатиричний журнал “Трутень”, у якому виступає проти галломании, зловживань владою, проти неправосуддя й хабарництва й т. д.

, вступає в полеміку з журналом Катерини “Усяка

Всячина” про зміст сатири 1770 – Новиков змушений припинити видання “Трутня”. 1772 – новий сатиричний журнал “Живописець”, що проводить ті ж ідеї, що й “Трутень”: у ряді статей, з яких одні належали И. П. Тургенєву, інші приписувалися Радищеву, утримуються виступи проти кріпосного права 1773 – після змушених поступок у гостроті сатири Новиков припиняє видання “Живописця”. 1774 – видає журнал “Гаманець”, спрямований проти галломании.

Виходить 9 номерів 1772 – “Досвід історичного словника про російських письменників”. 1773 – “Древня Російська Идрография” (9 т.; опис московської держави, складене при Феодоре Олексійовичі). 1773-75 – Зі схвалення Катерини II, що відкрила йому доступ до архівів, видає “Древню Російську Вивлиофику” – збірник дрених актів і літописів 1775 – вступає в масонську ложу “Астрея”. 1776 – “Оповідач стародавностей Російських, або Збори достопам’ятних записок по Історії й Географії Російської” (матеріали з нього ввійшли потім в 2-е изд. “Вивлиофики”Тоді ж виходять “Історія про безневинне ув’язнення боярина А. С. Матвєєва” і “Скіфська історія з різних іноземних істориків, паче ж з Російських вірних історій і повістей, від Андрія Лизлова старанними працями складена й написана літа 1692”, видана, як і “Идрография”, з метою “викриття несправедливої думки тих людей, які думали й писали, що до часу Петра Росія не мала ніяких книг, крім церковних”.

1777 – Новиков випускає 22 номера ” Санкт-Петербурзьких Учених Відомостей”. 1777-1780 – виходить щомісячний масонський журнал “Ранкове Світло”. Тут друкуються переклади Юнга, Паскаля, з німецьких письменників, моралістів і містиків. “Ранкове Світло” видається Новиковим при сприянні кружка однодумців, у числі яких М. Н. Мурах і И. П. Тургенєв, і із благодійними цілями: весь дохід з видання призначається на пристрій і зміст у Петербурзі народних училищ 1779 – після 1779 р. речення куратора Московського університету Хераскова узяти під оренду університетську друкарню й видання “Московських Відомостей” Новиков переїжджає Вмоскву.

1781 – Новиков видає продовження “Ранкового Світла” за назвою “Московського щомісячного видання”. 1782 – журнал “Вечірня Заграва”. Крім журналів, Новиков видає безліч книг, більшість із яких не масонського змісту (у їхньому числі праці по вітчизняній історії, твору російських авторів і переклади кращих сучасних західно-європейських письменників, твору по філософії (Вольтер, Локк, Бем, Лессинг, Паскаль), книги по педагогіці, економіці, граматиці й сотні різних навчальних посібників, букварів, самовчителів мови й ін.), займається освітньою діяльністю (готовить учителів, відкриває школи й першу в Москві бібліотеку й т. д. ) і добродійністю 1784 – комісія народних училищ пред’являє Новикову претензію за передрук деяких виданих нею підручників.

Незважаючи на те, що це передрук робився за розпорядженням московського головнокомандуючого Чернишова й не для прибутку, а для того, щоб у продажі було досить дешевих навчальних книг; Новикову доводиться виплатити комісії значні гроші Незабаром Новиков видає історію єзуїтів, у якій не занадто лестно про їх озивається. Імператриця, покровительствующая єзуїтам, забороняє видання 1784-1785 – Новиков видає журнал “Спочиваючий Трудолюбец”. 1785 – треба веління скласти опис видань Новикова й передати їх на розгляд московського архієпископа Платона, що повинен також випробувати у вірі самого Новикова. Незважаючи на позитивне відкликання Платона, гоніння на Новикова тривають.

Йому дозволяється продовжити видавничу діяльність, але частина книг опечатується 1789 – після Великої французької революції й повстання Е. И. Пугачова розмах суспільної діяльності Новикова, що продовжувало “розливати світло утворення у своїй батьківщині” (В. Г. Бєлінський) і що зумів зібрати навколо себе однодумців, викликає ще більш насторожену увагу до нього Катерини II. У Новикова конфіскують друкарню 1792-1796 – Новиков укладений у Шлиссельбургскую міцність 1796 – після входу на волю постійно живе у своєму родовому маєтку 31 липня (12 серпня) 1818 – Новиков умер у Тихвинском-Авдотьино Московської губ Погляду Новикова в цілому відповідали духу європейської Освіти: яскраво виражений антропоцентризм (людина – “ціль всіх речей миру”); раціоналістичний етицизм (“освічений розум”, що дозволяє індивідові засвоїти “щиру мораль” і, випливаючи по шляху чесноти, досягти, у підсумку, “небесного блаженства”); критика “неуцтва” як “причини всіх оман”. У той же час у його світогляді були присутні мотиви, пов’язані з його масонством Живописець1773 4Пустомеля17702Гаманець1774 5Трутень17703Полеміка з Катериною II в 1769 р.1769 6