Некрасов Народний поет

Немає у великій російській літературі письменника, якого б ці слова визначали настільки точно й всеобъемлюще, як Некрасова. Некрасов – народний поет не тільки тому, що говарив про народ, але й тому, що їм говарив народ. Уже в таких добутках, як “Трійка”, “У дорозі”, “Колиськова пісня” відкрилося чудову якість некрасовськой поезії – демократизм, любов до народу. Уміння проникати в мир інших людей визначило зовсім нове зображення характеру простої людини, мужика – такого в лірику до Некрасова не було.

Особлива ясно це

видно на прикладі добутку “У дорозі”, де показана історія життя простої селянки, вихованої в панській сім’ї й по примсі пана відданої за мужика, на горі чоловікові й на сваю погибель.

У цьому добутку звучить щире народне мовлення. На думку Некрасова, любити народ – це ненавидіти його гнобителів, віддати всі сили боротьбі за його щастя. Тому особисте в його поезії невіддільно від народного. Так, у добутку “Лицар на годину” боротьбу за щастя народу поет називає “великою справаю любові”.

Полум’яне почуття любові до батьківщини пронизує всю його поезію. Російський народ-богатир, “лікуючі

простори рідної землі, її безкрайні ниви й зелені ліси, сніжні зими” – от те невичерпне джерело, з якого черпав сває натхнення поет. В “Тиші” він заявив: “Не небесам чужої вітчизни – я пісні батьківщині ськладав!” Доля трудівника хвилювала Некрасова, він гаряче співчував народу, малюючи валаючі картини життя міської бідноти й селянського побуту.

Мир поезії Некрасова – це мир, побачений “крізь сльози” очима знедоленого народу.

Він жагуче мріяв про валю людей: ” Мати-Вітчизна! Дійду до могили, не дочекавшись валі тваєї!” Серце поета наповнене болем про гірку долю народу: “Народ! Пекуче, святе занепокоєння за жереб твій доніс я до сивин!” І все-таки Некрасов не утомлювався сподіватися, він пророкував майбутнє народу: “Винесе все – і широкими, ясну грудьми дорогу прокладе собі”.

Некрасов вірив, що “росіянинові народу перешкоди не поставлені: перед ним широкий шлях”. Майбутнє країни представлялося поетові як життя вільного, процвітаючого суспільства:

…Звільнений від оковів,

Народ невтомний

Дозріє, густо заселить

Прибережні пустелі;

Наука вади поглибить:

По гладкій їхній рівнині

Суду-Гіганти побіжать

Несчетною толпою,

И буде вічна бадьора праця

Над вечною рекою…