Математична казка
Колись, дуже давно, тоді, як літали килими – літаки та триголові дракони жив собі король. Та він був такий старенький, що геть забув як називається його королівство. Одного разу покликав король свого єдиного сина і сказав:- Акуан!
Ти молодий, гарний, розумний. Тобі приймати спадщину і бути королем. Але за тієї умови, що ти успішно подолаєш всі випробування, збереш всі магічні числа та дізнаєшся про чарівне слово. Це назва нашого королівства. І тільки тоді ти будеш володіти багатствами нашої королівської династії.
Дуже довго подорожував
Прокинувшись, Акуан вирішив мандрувати далі. Але не встиг він виїхати з лісу, як почув веселеньку пісеньку.”Колобочок я рум’яний, Тільки дуже неслухняний. Я – улюбленець родин, Бо на світі я один “.І так він завзято витанцьовував з числом ” 1 ” в руках, що й не помітив Акуана. Принц зупинився і розповів маленькому про своє
Колобок зрадів, бо саме його він і чекав.- Послухай, принце, віддам тобі “1”, а ти візьми мене з собою. Я тобі допоможу. Бо в цій країні я живу давно і всі жителі мені добре знайомі.- Добре, давай мандрувати разом. Колобок розповів принцу про казковий ярмарок, де збираються всі жителі країни.
Саме туди вони і відправилися. Вони здалеку почули музику, сміх і веселий гомін. А найвеселіше було двом мишенятам:”Круть і Верть нас звати так, Ми танцюємо гопак.
Двоє сірих друзів Кружляємо у крузі. “Так, саме від них і отримав Акуан число ” 2 “. І вирушили вони далі.- ” Ти ж тільки поглянь на цих хвальків!” – гнівився Колобок – “Послухай, послухай, що вони співають:” Ох і дружна в нас сім’я:Це Нуф – Нуф, Ніф – Ніф і я. Вовка ми прогоним в митьТроє нас – хай в ліс біжить” Не встиг принц нічого відповісти як ” 3 ” вскочила йому прямо в торбину, а поросята весело побігли далі. – Колобок, давай трішечки відпочинемо. Ось під цим деревцем.- Акуан! Ти що не бачиш, що тут лежить рукавичка і певно не пуста.
А якщо прийде Лисичка, то мені смерть.- Не бійся, друже. Я тебе завжди врятую. Та не встигли вони відійти як почулася розмова: “Загубив дід рукавичку – Це не смішно, це біда.
Запізнились ми з тобою, Ти четверта, п’ятий я”.Числа “4” і “5” залишилися біля дерева, а Лисичка зі своїм Братиком враз вскочили в рукавичку. – Акуан! Швидше бери свої числа та тікаймо. Ох, дуже я боюся рижу злодійку. І покотився Колобок з такою швидкістю, що враз опинився біля гарненької садиби.
Там зібралося багато звірів, а щось маленьке завзято пищало в траві. Акуан прислухався, і відразу здогадався. Бо ця казочка йому була відома від бабусі: “На горі Ріпку рвали – Це ми діду помагали. І бабуся, і дівча, Тузик, киця, звісно, я. Ну і скільки ж нас всього?
Шість – це дивнеє число”.Ось так Колобок і принц отримали число “6” і направились до лісової галявини, де стояла чепурненька хатинка, звідки лунала пісенька:”На полянці лісовійІ хатинці затишнійДружно семеро жилиІ принцесу стерегли. Так. Це гномики маліОсь погляньте – сильні ми!”Вони так радо зустріли принца.
Подарували йому число “7” , а Білосніжка промовила: ” Скільки ти казок пройшов, Вісім чесно ти знайшов, Заховай його швиденькоІ пильнуй число гарненько! “Акуан дуже був вдячний Білосніжці і гномам. Колобок з лісової галявинки котився дедалі швидше і швидше. І, нарешті, вони побачили велике королівство. Королівські слуги запросили гостей в світлицю, де король оголосив наказ: “Королівство це казкове, А живуть тут геть усі: І царевичі відважні й мудрі, славні королі Дев’ять, десять ви прийміть Числа ці не загубіть Краще сядьте ви на килим, Щоб скоріше долетіть.
Акуан дуже швидко потрапив у своє Королівство, і став діставати магічні числа 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10. Ставши тільки на свої місця ( в числовий ряд ) ці числа швидко перетворювались на букви. Всі жителі Королівства читали це чарівне слово М а т е м а т и к а 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10і щиро раділи, бо вони разом з Акуаном стали володарями великих скарбів королівства Математики.