Майстерність єсеніна – художника в зображенні вечірньої природи

Твір по літературі: Майстерність єсеніна – художника в зображенні вечірньої природи

(по вірші “Про червоний вечір задумалася дорога…”)

Однієї з характерних рис у творчості С. А. Єсеніна є з’єднання життя природи й життя людини, перенесення властивостей і характеру людини на явища природи, натхнення різних понять і предметів побуту. Також добуткам поета властива образність, невловність зображуваних картин, використання елементів фантастики й фольклору

У вірші розкривається внутрішній мир, щиросердечні переживання

самого поета, що споглядає тиху красу осіннього вечора. Дорога приводить нас у село до старої хати. І тут ми попадаємо в казковий, фантастичний мир, де хата – беззуба баба, холод “крадеться”, дорога “задумалася”, солома “ойкає”,

Тягучий подих, поринаючи дзенькотом худим,

Цілує дзьоб настовбурченої сови

Незвичайні й кольору, які використовує автор для опису хатинки: тут пекти – рожева, а зола в ній – зелена. І на тлі цієї казкової картини перед нами з’являється образ “желтоволосого отрока”, зануреного в спостереження за природою. І, побачений його очами, перед нами розкривається

мир у поступово гаснучому світлі заходу

На початку вірша вечір червоний, але поступово

Осінній холод ласкаво й лагідно

Крадеться імлою до вівсяного двору

Тут природа вже золотаво-жовтим, осяяним світлом рідкого сонячного проміннячка. Однак слабшаючи, це світло вже не “блискає”, а тьмяніє поруч із “щербленим аркушем”. І отут уже з’являється сова – нічний птах. Завершується вірш настанням пізнього вечора. Темрява вже настільки густа, що нічого не видно. “Всі густіше хмарь, у хліву спокій і дрімота”, і лише “дорога біла узорит слизький рів”.

У тиші, що наступила, ночі життя природи вгадується лише по приглушених звуках і шерехам. Ми чуємо “тягучий подих” і “ніжне охання вогненної соломи”.

Свої неквапливі міркування про явища природи автор виражає за допомогою м’яких плавних характеристик: “задумалася”, “жує”, “шепотить”, “охає”, “кущі горобин туманней глибини”, “холод ласкавий і лагідний”. Ці описи дають нам зрозуміти, що природа спокійна, наповнена гармонією, спокоєм і дрімотою

Таким чином, поет не просто створює цільну картину сільського вечора з живою й трепетною природою, але й говорить про свій щиросердечний стан, настрій, думках, які викликала в його душі ця картина