Лінгвістичний аналіз вірша “До Чаадаєва”

Цей вірш ставиться до 1818 року, а опубліковано в 1829 без ведена Пушкіна, хоча до цього одержало популярність у рукописних списках. Присвячено Петрові Яковичеві Чаадаєву, одному із друзів Пушкіна. Тема вірша – зміна свідомості людей, пробудження цивільного почуття.

Стилістичне новаторство Пушкіна складається в сполученні інтонації любовної й цивільної лірики: мовою любові ведеться мовлення про цивільну лірику.

Перші 5 віршів начебто про любов, а далі вірш здобуває цивільне звучання У середині вірша цивільний ентузіазм ліричного героя

рівняється з томлінням закоханого, а очікування волі з побаченням. Композиційно вірш можна розділити на 3 частині: про минуле, цивільні почуття ліричного героя в цей момент, заклик вірити в настання волі. Кульмінацією вірша є порівняння цивільних почуттів з любов’ю й заклик вітчизні присвятити “душі прекрасні пориви”.

У фіналі та ж тема, що й на початку вірша – пробудження від сну, тільки зв’язана вона із цілим народом (“Росія вспрянет від сну”), тобто одержує цивільне, соціальне звучання. Вірш написаний чотиристопним ямбом, рима перехресна. Для того, щоб передати думки й почуття ліричного

героя автор використає тему любовної лірики (побачення, томління, сподівання…) прості й розгорнуті, епітети (влада фатальна), крім того, Пушкін уживає ритмічні вигуки, інверсії, звертання Речення й віршовані рядки часто не збігаються – виникають ритмічні паузи, що затримують увагу слухача, читача.

Інтонація вірша міняється від ліричної до патетичної