Круглий стіл на правознавчу тематику

Питання: Право на свободу св Ітогляду і віросповідання Право на свободу світогляду і віросповідання належить до особистих (громадянських) прав та свобод громадян України, що визначено в статті 35 Конституції України. Конституція України роз’яснює: ” Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.”Ця стаття Конституції України практично відповідає змісту статті 18 Загальної декларації прав людини, що була прийнята 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН. У цій статті йдеться про те, що кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії.

Право мати власні думки, погляди, ідеали, формувати уявлення про навколишній світ і його походження – одна з найважливіших потреб людини. Законодавче закріплення цього права є великим досягненням людства. В літературі це право ще називають “свободою совісті”. Воно охоплює можливість виявляти свої погляди та переконання, вільно сповідувати релігію, відправляти релігійні культи і обряди.

Держава визнає свободу віросповідання і тому вона відокремлена від церкви і не втручається в її справи. Церква водночас не повинна порушувати конституційних прав і свобод людини, не повинна брати на себе жодних державних функцій. Кожній людині в Україні гарантується свобода світогляду, тому школа відокремлена від церкви, жодна з релігій не визнана державою обов’язковою, жодна з ідеологій примусово не нав’язується людині.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Логічним продовженням гарантованості права на свободу совісті є Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації”, в якому визначено:Кожна людина має свободу мати, приймати, змінювати релігію або переконання за своїм вибором, не сповідувати жодну з релігій, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов’язкових переконань і світоглядів. Батьки чи особи, що їх замінюють, не мають право виховувати своїх дітей у відповідності до своїх переконань і свого ставлення до релігії.

Громадяни України рівні перед законом незалежно від їхнього ставлення до релігії. Ніхто не може в силу релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов’язків. Наприклад, обов’язок захисту Вітчизни, здійснюється заміна військової служби на альтернативну (невійськову).Церква відокремлена від держави. Державна система освіти в Україні відокремлена від церкви і має світський характер.

Питання: Які органи в Україні та світі зобов’язані захищати та гарантувати права людини Кожна держава забезпечує права та свободи особистості за допомогою норм національного права, внутрішніх механізмів і процедур. Але силами окремої держави важко захистити права людини, тут потрібні міжнародні гарантії. У 1919 році була заснована Ліга Націй, яка підготувала ряд договорів, що передбачали захист національних меншин в окремих країнах.

Після закінчення Другої світової війни у 1945 році створено Організацію Об’єднаних Націй, завдання якої міжнародне співробітництво з питань захисту прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови і релігії. У Статуті ООН сформовані принципи поваги до прав і свобод людини. Відповідно до Статуту ООН було створено комісію ООН з прав людини, що готувала міжнародні документи з прав людини.

Одним з найважливіших документів з питань захисту прав людини стала Загальна декларація прав людини. Вона стала складовою частиною Хартії прав людини, до якої також увійшли Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. В основному законі нашої держави – Конституції України, статті 1 визначено, що Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Важливою ознакою правової демократичної держави є гарантія прав і свобод людини.

Отже, забезпечення, реалізація та захист прав людини є основним завданням правової держави. Згідно Конституції України, в якій визначено основні права, свободи і обов’язки громадян України, Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, тому одним з основних напрямків діяльності Президента і є забезпечення прав і свобод людини і громадянина України. Конституціє
ю України запроваджена посада Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, на якого покладається завдання здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод громадянина. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини має право звертатися до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Згідно статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, вищий орган виконавчої влади в Україні, має виконувати одне з ключових завдань – забезпечення прав ї свобод людини і громадянина.

Захистити свої права, свободи і законні інтереси громадянин України може в суді, бо саме цей орган судової влади має завдання на законних підставах захищати права, свободи та законні інтереси громадян України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Круглий стіл на правознавчу тематику