Козацьке свято



СВЯТО КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ

Дія відбувається біля сільської хати. На подвір”ї поза тином стоїть накритий стіл, посередині двору горить вогнище, навколо дерев”яні лави.

Фонограма пісня українська.

1 Ведучий Як же виникло свято Покрови?

Це трапилось дуже давно.

Царгород, столицю Візантії, оточили араби. У храмі Пресвятої Богородиці, де зберігалися її ризи, правилася всеношна. Серед парафіян ревно молився за охорону міста святий Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа закінчилася, і святий Андрій побачив

видіння: від царських дверей ішла, осяяна світлом, при співі великого хору святих, Пресвята Богородиця у супроводі Івана Хрестителя та Івана Богослова.

Мати Божа підійшла до престолу, схилила коліна, довго молилася і вмивалась сльозами. Встала, зняла зі своєї голови преясну хустку-омофор і широко простерла її над народом у церкві. Видіння зникло, і святий Андрій та Епіфан зрозуміли, що Пресвята Богородиця прийшла, аби врятувати місто. Сталося диво – вороги відступили…

Від цієї хустки-покрову й отримало назву свято, а покров з тих пір став символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії.

Живе

і в нашому народі стародавній переказ про диво на подільській землі. До Почаївського монастиря, заснованого після видіння образу Божої Матері у сиву давнину (1240), підійшло турецьке військо й оточило його. Монахи і вірні церкви почали ревно молитися, благаючи допомоги у Заступниці. І з’явилася Пресвята Богородиця над монастирем! закривши його своїм омофором від напасників. (Виконується або слухається народна пісня “Ой зійшла зоря “).

1 Ведучий: : Це свято дуже шанували запорізькі козаки. Однією з найвеличніших на Січі була церква Покрова Богородиці, яка могла позмагатися коштовностями й оздобленням із Києво-Печерською лаврою. Всередині вражав величезний багатоярусний іконопис із церковними воротами, відлитими з чистого срібла та позолоченими.

У композиції іконостаса центральне місце посідала ікона “Покрова”. Вона відрізнялася від подібних образів.

На іконі невідомий майстер насмілився зобразити не лише Богоматір – заступницю січовиків, а й козацтво – останнього кошового отамана Петра Калнишевського в колі братчиків-товаришів.

Посередині ікони – біло-золотисті хмари, які оточують Богоматір кільцем-ореолом. Вона стоїть на хмарах, молода і красива, схиливши голову на лівий бік. У широко розставлених руках Богоматір тримає рушник (омофор). Верхній одяг козацької Мадонни змальований у червоно-оранжевих, золотистих тонах.

Поруч з нею – патрони Січі: святі Микола Угодник та архістратиг Михаїл – верховний воєначальник у боротьбі з ворогами Бога.

Постаті козаків розташовані півколом над краями ікони. Внизу – козацькі прапори (червоні, сині, білі, блакитні), гармати, клейноди (булави, пірначі). З правого боку, внизу, – сивий кошовий отаман Петро Калнишевський. Він звертається до Покрови Богородиці з благанням про заступництво від імені Війська Запорізького: “Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас від усякого зла…”

1 Ведучий: З давніх – давен в Україні існує така традиція: після трудового дня проводити свій вільний час, зібравшись разом, в єдине коло з піснями, танцями, іграми, розвагами, змаганням. Ось і у нас сьогодні також незвичайне козацьке коло.

Отож уявіть собі сільську місцевість на Запоріжжі. Біля старенької хатини готує вечерю господиня і чекає старого козака додому.

Господиня: ( готуючи, до себе наспівує ) Ой мій милий вареничків хоче!

Ой мій милий вареничків хоче!

Нарешті дочекалась вже звістки від свого козака, говорять, повертається він з далекого походу.

Чути шум. На сцену виходять гурт хлопців та дівчат.( в укр. Костюмах)

Господиня: Заходьте! Заходьте!

1 Хлопець: Доброго дня!

Господиня: Доброго дня добрим людям! Ми дуже раді вас вітати у нашій господі!

2 Хлопець: Нехай у жодній хаті сум не ховається, завжди сонце ясне усміхається!

Господиня: Спасибі. А яким це вас вітром занесло?

3 хлопець: Та йшли вже додому і почули гомін. Я думав, що у когось на цьому кутку весілля справляють, а тоді здогадався, що то ви співаєте.

Господиня: Твоя правда. Так радісно на душі, що співати хочеться!

Хлопці та дівчата виконують веселу народну козацьку пісню.

1 Ведучий: А чи ви знаєте, що до фортецi Запорiзької Сiчi пiд страхом смертi заборонялося приводити жiнок. Крiм того, запорожцi вважали небажаним одружуватися. В основi цих звичаiв була по-перше: необхiднiсть мати регулярне вiйсько з високою бойовою готовнiстю, по-друге, у козака було дуже небезпечне життя, над ним повсякчас кружляла смерть, i мати дружину та дiтей за таких обставин – означало свідомо прирікати їх на сирiтство.

2 Ведучий: Але, на жаль, дуже помилялися козаки, бо у кожного була мати, були сестри, коханi, нареченi, були й дружини з дiтьми. Вони й плакали, виряджаючи козакiв на Сiч, у похiд. Чекали роками іх повернення, а не дочекавшись, знову чекали…

Вели без чоловiкiв господарство, ростили, й виховували синiв.

(Молитва матері за сина )

До господи заходить чоловік, співаючи пісню.

Господиня: Добрий вечір. Проходьте до нашої вітальні, на вечорниці.

Чоловік: Я бачу, що вечорниці. Приїхав з Січі, дивлюсь, хтось у нас гостює!

Господиня: Подивись, які у нас справжні козаки ростуть.

Чоловік: Оце козаки, зразу видно, а ви, друзі, на козаків не дуже схожі. Та цій біді допомогти неважко.

Всі присутні діляться на 2 курені для змагання

Просимо 1-й курінь привітати своїх суперників.

Душа наша українська,

Не вода в ній – кров тече.

Козаку найперше – воля,

Козаку найперше – честь.

2-й курінь.

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати,

І буде правда на землі.

( Виносять все необхідне: шаровари, сорочку, пояси.)

1 конкурс “Обернення на козаків”.

Господиня: Що ж ти бачив, козаче, у своєму далекому поході?

Чоловік: Та бачив я багато: Наші козаки живуть.
За дніпровськими порогами, Мають Січ козацьку, сильную,

За південними дорогами, І цінують волю – вільную,

За степами за широкими, Україну нашу рідную, як зіницю бережуть!

Господиня: Да чули ми, що справжній козак в огні не горить в воді не тоне, та й з коня його скинути неможливо.

Чоловік: То це так хлопці?

( 2 конкурс “Утриматись на коні” )

2 естафета “Як козаки через річку переправлялися”

Кожна команда отримує 1 гімнастичний обруч. Перший учасник стоїть “на другому березі річки” – на відстані 9-10 метрів навпроти своєї команди в середині обруча. За сигналом біжить до команди, накидує обруч на наступного учасника і вони разом “переправляються” – біжать до місця переправи, де перший учасник залишається, а другий вертається за наступним, і так далі, поки вся команда не переправиться на “другий берег річки”.

Виграє команда, яка виконала вправу скоріше за всіх.

1 Ведучий: То хто ж вони – козаки? Давайте спробуємо на хвилину замислитись над змістом слова “козак”. Мабуть, у вашій уяві спалахнув образ сильних, мужніх і відданих рідній землі людей.

Мабуть, через віки до нас дійшов шелест козацьких знамен, брязкіт козацької зброї.

2 Ведучий: Запорізький козак завжди залишався лицарем честі і мужнім захисником незалежної країни. На своїх кораблях, галерах і великих човнах “Чайка” вони досягли берегів Туреччини. Палили її столицю, громили військо, визволяли полонених.

Отже, не кожен міг стати козаком.

Чоловік : А скажіть, які умови були для прийняття в козаки? (сила, українською мовою розмовляти, християнин). Силу і спритність ви вже показали. А чи володієте ви укр. мовою?

(3 конкурс “Допиши прислів’я)

Козача потилиця панам-ляхам не Хилиться.

З дурнем Каші не звариш.

Легше вовком орати, ніж козаком проти козака Воювати.

На доброго Коня не треба батога

То не козак, що не думає Отаманом бути.

На диявола є хрест, а на ворога Меч!

Господиня: Люди добрі, пора ж і честь знати, гостей пригощати!

Чоловік: Воно й правда, щось уже їсти хочеться. Та й наче варениками запахло.

Господиня: Пахне, пахне! Так ти вареників хочеш?

Чоловік: А хто ж їх не хоче та не любить? Наші вареники й пісні у всьому світі люблять!

Виконується пісня “А мій милий вареничків хоче”

1 Ведучий: Козаки всі господарські діла виконували самі. Сорочки і штани самі прали, самі латали, самі вони й куховарили.

2 Ведучий: Їли вони, що Бог дасть: і хліб святий, і рибу і м”ясо. Варили галушки юшку, куліш. А варили в казанах з червоної міді прямо на вогні.

( Одночасно молоді козаки підходять до столу і починають ліпити вареники.( 3 конкурс “Приготування їжі”)

Чоловік: В народі кажуть: “Божим велінням світ стоїть, а наукою люди живуть”.зараз пропоную вам відповісти на запитання

( 4 конкурс “Гра з гостями” )

Де знаходилась Козацька Січ? ( за дніпровськими порогами ) Як називали місце де жили козаки? (курінь ) Як називались козацькі судна? ( чайки ) Кого в Запорозькому війську називали джурами? ( молодого козака ) Хто зруйнував Січ? ( Катерина II ) Хто очолив Національно – визвольну війну? ( Хмельницький)

Господиня: Спасибі, гості дорогі, що завітали до мене, звеселили піснями, жартами.

Чоловік: Раді будемо вас усіх бачити наступного року.

1 Ведучий: Запорізька Січ! Скільки подвигів, скільки велетнів-героїв народила вона! Богдан Хмельницький,

2 Ведучий: Іван Сірко,

1 Ведучий: Петро Сагайдачний,

2 Ведучий: Тарас Трясило,

1 Ведучий: Данило Нечай,

2 Ведучий: Іван Богун.

1 Ведучий: Вам, браття козаки, бажаю життя щасливого! Будьте не лише мужніми, а й благородними. Наша Україна – одна мати на всіх!

2 Ведучий: Хай, добрі люди,

Вам щастя буде,

Хай буде доля,

На все роздолля.

А до того-літ премного.

На любов і згоду.

Хай не буде переводу

Козацькому роду!

Всі разом співають пісню “Козацькому роду нема переводу”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

Козацьке свято