ІМР – характеристика літературного героя (персонажа)

ІМР – герой трагедії Н. С. Гумільова “Отруєна туніка” (1918). Прототип – найдавніший арабський поет домусульманського ери Їм-ру-уль-Кайса з племені Кінда. Події трагедії відбуваються у Візантії VI століття нашої ери, в правління Юстиніана I. У імператорських палатах з’являється воїн-поет І., який бажає просити війська для помсти племені Бену-Ассад, що розорився його рід. Для одних він “смішний дикун”, для інших – “жахливий месник” з запалом арабської бунтує крові, “тигр, що зачув здобич”.

style='margin:5px 0;'>

Лише для Зої, тринадцятирічної дочки Юстиніана, І., який відкрив їй таїнства любові, “ніжний, точно пекучий вітер півдня”.

Прямодушний, натхненний І. потрапляє в місто, “повний віроломства”; він виявляється втягнутим в боротьбу низьких пристрастей імператриці Феодори, в минулому знаменитої блудниці, що переслідує і ненавидить свою пасербицю Зою. Опинившись знаряддям спритною інтриги, І. стає мимовільною причиною трагічного самогубства закоханого в Зою Трапезундского царя і гине сам на шляху до помсти, надягаючи отруєну туніку, приготовлену підступним

Юстиніаном. “Отруєна туніка” обертається складною метафорою: згубною для І. мимоволі і невідворотно виявлялася царівна Зоя, обплутала його пристрастю, як дурманом; мрійник і месник гинув у мережах закоханої в нього жінки. Між тим І. – тип героя, що кидає виклик владикам світу, понад усе ставить чистоту душі і мистецтва. Він несе потаємні властивості внутрішнього світу автора, відбиває його погляд на навколишню дійсність.

Дослідники драматургічної творчості Гумільова вказують на сповідницький звучать монологи його героїв-поетів: І., мисливця Актеона (“Акті-он”), королевича-скальда Гондла (“Гондла”).

Літературно-історична стилізація – навмисний виклик похмурої повсякденності, спроба виходу з індивідуалізму


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

ІМР – характеристика літературного героя (персонажа)