Григор’єв Григорій Прокопьевич

Дата народження – 21 серпня – 1898 Дата смерті – 29 серпня – 1971 Григор’єв Григорій Прокопович народився 21 серпня 1898 долі в Києві в багатодітній робітничій сім’ї. У п’ятнадцятирічному віці через матеріальну скруту найнявся переписувачем у казенну палату, а затім влаштувався рахівником в управління Південно-Західної залізниці. Аби прогодувати велику сім’ю, батько майбутнього письменника підробляв гардеробником в оперному театрі, у якому мати працювала прибиральницею.

Це сприяло тому, що Григор’єв у ранньому дитинстві перейнявся особливою шанобою до сценічного дійства.

І коли ставши на самостійний шлях життя, після роботи відвідував Музично-Драматичні курси імені Лисеняти, якими керувала дочка Михайла Старицького Марія. Саме завдяки її клопотанням його прийняли статистом-хористом у театр Миколи Садовського. Згодом був артистом у театрі української драми під керівництвом Панаса Саксаганського, водночас працюючи за сумісництвом касиром у Держбанку.

Голодного 1921 долі перейшов на роботові в профспілку цукровиків – керував самодіяльністю на цукроварнях Смілянського повіту.

На цей година припадає качан його літературної діяльності. Після закінчення Київського кіноінституту (1934) регулярно друкував статті й рецензії з питань літератури, музики, театру, образотворчого мистецтва в журналах “Радянське мистецтво”, “Театр”, “Радянське кіно”, “Мистецтво”, “Радянський театр”. З 1934 долі працював асистентом режисера на Київській кіностудії художніх фільмів, алі 1937 долі зненацька був звільнений “за скороченням штатів”. З великими труднощами влаштувався на педагогічну роботові.

Проте ненадовго. 14 грудня 1937 долі був заарештований і невдовзі без пред’явлення звинувачення, без суду відправлений у Колимські концтабори. “Щасливий випадок зіткнув міні через рік із моїм київським слідчим, – згадував через багато літ Григорій Прокопович.

– І він, тепер в’язень, змушений був визнати, що міні репресовано за брехливими наклепами. Про це давши свідчення на письмі.

Начальник табору надіслав це свідчення до Москви, і наприкінці 1941 долі надійшла відповідь: мою справу переглянути лише після війни… У вересні 1946 долі міні звільнили.

Офіційно був реабілітований у березні 1958 долі”. Опинившись на волі. тривалий година учителював по селах Київщини. 1959 долі нарешті пощастило перебратися на постійне мешкання до рідного міста Лише вийшовши на пенсію, Григор’єв зміг цілковито віддатися творчій роботі.

В останні роки життя він написавши публіцистично-документальні книжки “У старому Києві” (1961), “Україна танцює” (1964), “Що було, ті бачив” (1966), “Цікаві бувальщини” (1966), “Чарка меду” (1969). Помер 29 серпня 1971 долі


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Григор’єв Григорій Прокопьевич