Гендерна соціалізація особистості

Мета: розвивати готовність і потребу учнів до самопізнання і самореалізації своєї особистості; ознайомити учнів з поняттями “гендер”, “гендерна виховання”, “гендерна рівноправність”; принципами гендерної рівності, що робить можливим різнобічне особистісний розвиток дівчат і юнаків, реалізацію їх схильностей і можливостей; формувати знання, необхідні учням для звільнення від упереджень, що стосуються статі, пом’якшення відповідних стереотипів;

– розвивати гендерну культуру як необхідну умову всебічної самореалізації; розвивати правильне розуміння суті моральних норм та установок в області взаємовідносин статей, в потребі керуватися ними в усіх сферах діяльності;

– стимулювати гендерну самоосвіту; прагнення мати міцну сім’ю, здатність розуміти інших, здатність враховувати і поважати специфічні статеві особливості в процесі спільної діяльності, здатність і прагнення оцінювати свої дії і вчинки по відношенню до інших людей.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент уроку

II. Мотивація навчальної діяльності

1. Бесіда

Суспільство вимагає від нас потрібних йому вмінь і навичок, правильних рішень. І допомагає нам це зробити соціалізація.

Соціалізація – це навчання дітей і підготовка їх до дорослого життя.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм.

Гендер-это система ценностей, норм и характеристик мужского и женского поведения, стиля жизни, ролей и отношений между полами.

Гендер-це система цінностей, норм і характеристик чоловічої і жіночої поведінки, стилю життя, ролей і стосунків між статями.

Усвідомлення людиною своєї приналежності до чоловічої або жіночої гендеру визначають його поведінку, спосіб життя, формування особистісних якостей людини. Це складний процес, пов’язаний з оволодінням певної гендерної роллю.

Недоліки формування гендерних ролей призводять до порушення статевої та гендерної ідентичності, що може стати причиною проблем в міжстатевих контактах, сімейного життя, у вихованні дітей. Тому гендерна виховання проводитися з раннього дитинства, у дітей формується “Я-образ”, вони набувають відповідні чоловічі та жіночі якості.

І триває цей процес протягом всієї шкільного життя, де основним із завдань є подолання можливого протистояння хлопчиків і дівчаток, а також прищеплення статевої культури, правильного ставлення до тіла, його красі, протилежній статі, визначення своїх прав та обов’язків.

Держава і час впливають на розвиток сучасної людини. Але це вже не змагання між статями, це взаємодоповнення, взаімопрогресс, гармонія світу. Тому виховуватися та навчатися потрібно разом, разом і преобразововать світ на краще.

Чи можливо це “разом”, тобто рівноправ’я статей, чи має воно бути, якщо “так”, то де і в чому воно повинно проявлятися. І ось на ці питання ми спробуємо знайти відповідь.

►► Гендерна соціалізація особистості

Гендерні уявлення особистості формуються під впливом гендерних стереотипів – набору загальноприйнятих норм і суджень, що стосуються становища чоловіків і жінок у суспільстві, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Гендерні стереотипи закріплюють існуючі гендерні розбіжності і стають на заваді до змін у сфері ген – дерних відносин.

Гендерна соціалізація – це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.

Гендерні ролі – норми і правила поведінки жінок і чоловіків, що грунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Засвоєння індивідом культурної схеми гендера відбувається через конструювання розходжень між статями. Соціалізація чоловіків і жінок формується за різних соціально-психологічних умов. Гендерна соціалізація включає дві взаємозалежні частини: опанування прийнятих моделей чоловічого і жіночого поводження, відносин, норм, цінностей і стереотипів; вплив соціального середовища на індивіда з метою прищеплення йому визначених суспільством правил і стандартів поводження для чоловіків і жінок.

Засвоюються насамперед колективні, загальнозначущі норми. Вони стають частиною особистості і підсвідомо нею керують. Уся інформація, що пов’язана із диференційованим поводженням, відбивається у свідомості людини у вигляді гендерних схем.

Основні агенти соціалізації – соціальні групи і контексти: родина, однолітки, засоби масової інформації, робота, клуби за інтересами, церква.

Механізми для здійснення гендерної соціалізації:

– Диференційне посилення, коли прийнятне гендерно-рольове поводження заохочується, а неприйнятне карається соціальним несхваленням.

– Диференційне наслідування, коли людина вибирає статево – рольові моделі в близьких їй групах – родині, серед однолітків, у школі – і починає наслідувати прийняте там поводження.

Суспільство під час формування статевої ролі і статевої свідомості орієнтується у вихованні на стандарти фемінність – маску – лінність, при цьому толерантно ставиться до маскулінної поведінки дівчинки, але засуджує феміністичну поведінку хлопчика. Джерела гендерного конфлікту вкорінені у дитинстві. Так, дівчатка – спортсменки, що займаються чоловічими видами спорту, у 7 разів частіше мають чоловічу спрямованість дитячих ігор й у 15 разів частіше бувають лідерами в компанії хлопчиків.

Статево-рольова соціалізація відбувається протягом усього життя людини, тільки з дорослішанням зростає самостійність у виборі цінностей і орієнтирів. За певних обставин люди можуть переживати гендерну ресоціалізацію, тобто руйнування раніше прийнятих цінностей та засвоєння нових моделей поведінки.

Головна роль у гендерному вихованні належить освітньо-виховним установам. Дитина проходить через низку суспільних установ: дошкільні, середні, вищі навчальні заклади, позанавчальні заклади (центри, клуби, бібліотеки) та установи культури. На шкільні роки дитини припадає основний період формування гендерної культури, громадянських цінностей, самоусвідомлення себе чоловіком або жінкою.

Важлива роль у формуванні гендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого. Батькам необхідна певна установка на цілеспрямоване гендерне виховання своєї дитини, усвідомлення високої відповідальності за підготовку юнака або дівчини. Вони можуть використовувати сучасний педагогічний досвід, підтримуючи співробітництво з навчальною установою, учителями, слухати спеціальні лекції, читати літературу.

Тільки за таких умов у молодої людини можливе формування гендерної чуйності і культури.

На становлення гендерної свідомості впливають суспільні (неурядові), молодіжні, жіночі, правозахисні організації, засоби масової інформації, що пропагують ідеї рівності, публікують відповідні матеріали, випускають навчальні телепередачі.

2. Анкета “Гендерне виховання”

Відповідайте “ТАК” або “НІ”, як Ви вважаєте…

1. Статеве виховання та гендерна-це одне і теж?

2. Статеве виховання стоїть на першому місці?

3. Гендерне виховання проходить з дитинства?

4. Граючи в дитячому віці, хлопчикам і дівчаткам необхідні однакові умови, час, сенс гри?

5. Граючи в ігри, чи набувають діти “образ-Я”?

6. У молодшому шкільному і старшому шкільному віці проходить гендерна виховання?

7. Чи впливають біологічні дані на розвиток соціальних і культурних відмінностей?

8. Чи впливає виховання в сім’ї на розвиток відмінностей між хлопчиками та дівчатками?

9. Розподілити по стовпчиках “чоловік” і “жінка” наступні якості:

Мужність

Сміливість

Цілеспрямованість

Рішучість

Вміння співчувати

Жіночність

Ніжність

Романтичність

Активність

Наполегливість

10. Чи можуть деякі якості з стовпчика “чоловік” бути в стовпчику “жінка”?

11. Чи можна сказати, що якщо в стовпчику “чоловік” є якості з стовпчика “жінка”, то це погано?

12. Чи повинні бути рівними в сімейному житті чоловік і жінка?

13. Чи повинні бути рівними в політиці?

14. Чи повинні бути рівними на роботі?

15. Чи повинні бути рівними в інтелектуальному і культурному плані?

16. У житті швидше адаптуються:

А) ті, хто має в основному якості своєї статі і кращі протилежного;

Б) ті, хто має в основному якості протилежної статі і кращі свого;

17. Чи має гендерний аспект виховання відношення до негативного самовираження і саморозкриття (агресія, алкоголізм, наркоманія, ранні статеві стосунки)?

18. Тема гендерного виховання актуальна?

19. Який би Ви хотіли бачити свою “другу половину”?

3.Диспут по замітках з книги “Спалена живцем”

(Документальна повість, автор-Суад)

З історії: Жінка в хіджабі (канонічний одяг мусульманки, яка покриває все тіло, крім обличчя, кистей рук і ступень) викликає у більшості українців або ворожість, або почуття жалості. Дійсно, в пострадянських країнах, як і на Заході, іслам вважається символом жорсткої субординації жінки по відношенню до чоловіка. Мусульманське суспільство споконвіку було патріархальним, як, втім, і християнське: чоловіки очолювали держави і були на чолі родини.

Верховенство чоловіка над жінкою обгрунтовувалося принципами сповідуваної релігії, причому як в ісламі, так і в християнстві. Тим не менш, це верховенство не повинно було означати обмеження прав і можливостей жінки, відповідно, знову-таки, релігійним догматам.

Спочатку Бог створив чоловіка і жінку рівними, вони жили у взаємоповазі, народжували дітей. Всі пророки, ще до Мухаммеда, шанували жінок. Зате в Давній Греції, Римі, Індії та інших державах до них ставилися як до рабів.

У середньовічній Європі велися богословські суперечки про те, чи є у жінки душа чи ні.

У доісламські часи в арабських країнах до жінки ставилися шанобливо, чоловіки були відповідальні за свою сім’ю. Але в силу особливостей історичної епохи, обставин того часу (чоловіки були кочівниками, мисливцями, мало часу проводили вдома) вони не хотіли, щоб у сім’ї народжувалися дівчатка. Нерідко дівчаток ховали живцем у віці п’яти років – дуже жорстоке явище. Так було до ісламу.

Коли прийшов пророк Мухаммед, він сказав, що вбивство дівчаток – дуже великий гріх. Не повинно бути різниці між юнаками та дівчатами. Якщо й виникає в мусульманському суспільстві неправильне ставлення чоловіка до жінки, то це проблема не ісламу, а неправильного розуміння ісламу.

Багато хто з Вас не згодні з рівноправністю (спираючись на результати анкетування). Я хочу Вам зачитати деякі замітки з книги “Спалена живцем”, яка є документальна повістю, а потім дізнатися, чи згодні Ви з таким нерівноправністю.

“… З тієї пори, як я себе пам’ятаю, у мене не було ні ігор, ні задоволень.

Народитися дівчинкою в нашому селі-це прокляття. Мрія про свободу пов’язана із заміжжям. Покинути дім батька заради будинку чоловіка і більше ніколи туди не повертатися, навіть якщо чоловік буде тебе бити.

Якщо заміжня жінка повертається в будинок батька, це ганьба. Вона не повинна шукати захисту ніде, крім будинку чоловіка, і в іншому випадку борг її сім’ї-повернути її в будинок чоловіка… “

“… На своїй терассе я фантазувала: ось вийшла за нього заміж. На заході сонця він повернеться з роботи. Я зніму з нього черевики і, стоячи на колінах, вимию йому ноги, як моя мати батька.

Я подам йому чай, буду дивитися, як він закурює свою довгу люльку, сидячи як король перед дверима свого будинку. Я буду жінкою, у якої є чоловік. І я зможу користуватися косметикою, їздити з чоловіком на машині і навіть поїхати в місто. Я винесла б що завгодно, лише б знайти свободу і, коли мені захочеться, однією вийти за поріг і піти та хліба! .. “

“… Ні сестри, ні я, ні мати не мали права висловити свою думку. І це було так, і ніяк інакше…. “

“… Ось так було в селі, де правили закони чоловіків. У деяких будинках дівчинки і жінки бували біти кожен день. Іноді ми чули, як вони кричать.

Втім, це було нормально-бити, відрізати волосся або прив’язувати у стайні до поперечини. Просто не було іншого способу життя.

Мій батько був всемогутнім, як цар, який володіє, вирішує, б’є і мучить. І він спокійно курить люльку перед будинком, в якому замкнені його дочки, тому що він ставить їх навіть нижче тварин. Чоловік бере дружину, щоб вона народжувала синів, щоб була для нього рабинею. Як і дочки, якщо їй випаде нещастя народити їх.

Часто я думала, дивлячись на свого брата, якого я, як і вся родина, обожнювала: “Чого у нього такого більше, ніж у мене? Адже він вийшов з тієї ж утроби, що і я… “- і ніколи не знаходила відповіді. Це було так, а не інакше.

Ми повинні були служити йому, як батькові, повзаючи на колінах і опустивши очі. Я пам’ятаю, що навіть тацю з чаєм треба було подавати чоловікам в сім’ї, підповзаючи на колінах і вважаючи кроки, зігнувши спину і не кажучи ні слова. Ми не говорили. Ми тільки могли відповісти на питання… “

Був страх смерті і залізні ворота, якими замкнулося наше існування, уцілілих і покірних дівчаток. Мій брат ходив до школи з портфелем. Мій брат їздив верхи, ходив гуляти.

Мій брат ніколи не їв разом з нами. Він ріс і дорослішав, як маєш дорослішати чоловік, вільний і гордий, що обслуговується своїми сестрами, як принц… Я нічого не знала про життя поза домом, я не знала, що він вчить в цій школі, що він бачив і що робив в місті… “

… Мій брат був убивцею, але це слово не має в моїй країні ніякого сенсу, коли мова йде про умертвіння жінок. Чоловіки мають право вирішувати, жити чи вмерти їх жінкам… “

4. Дискусія учнів “Я за рівність…”

Давайте тепер обговоримо: хто за рівність статей, а хто ні? Але при цьому будемо дотримуватися наших правил (ознайомлення з правилами круглого столу)

5. Рефлексія.

Чи згодні Ви з наступними висловлюваннями?

“ЗГІДНИЙ”-синій жетон “НЕ ЗГОДЕН”-червоний жетон

Чоловік – добувач, дружина – берегиня.

Сім’я повинна бути патріархальною.

Сім’я повинна бути матріархальною.

Сім’я повинна бути егалітарною.

Керівні посади повинні займати тільки чоловіки.

Керівні посади повинні займати тільки жінки.

Керівні посади повинні займати як чоловіки, так і жінки.

У політиці має бути 50% чоловіків, і 50% жінок.

Чоловіки і жінки повинні бути рівні не завжди.

Чоловіки і жінки повинні бути рівні завжди.

I ІІ. Підсумок уроку

Соціалізація – це процес розвитку особистості протягом всього його життя; проходячи через кризи і долаючи їх, особистість отримує основу для подальшого зростання (Ерік Еріксон). Ми пройшлися по щаблях людського життя. Куди ж вони нас привели? Вгору?

Вниз? Вгору сходами, що ведуть вниз?

Кожен з нас – неповторна, унікальна індивідуальність. Чим важче умови життя, тим цінніший попередній досвід для майбутніх поколінь. Людина сама повинна прагнути самовдосконалення, маючи для цього умови. “Обставини такою ж мірою творять людей, у якій люди – обставини”.

У людському суспільстві завжди можна зробити з каменяра філософа, а філософа каменярем.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Гендерна соціалізація особистості