Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху

Твір по літературі: Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху

“Фома Гордєєв” – це повість про міцніючу буржуазію й про те, як вона набирала сили

Недарма її ідеолог Маякин уважає, що стає цікавіше жити. Повість

Горького, однак, не тільки показує ріст російської буржуазії. Основний задум

Повести – як у цій дійсності “повинен битися енергійна, здорова людина, що ится справа під силу, що ится простору своєї енергії”.

У повісті створена ціла галерея образів “хазяїв життя”.

От Анатолій Савович Щурів, великий торговецлесом, один з відвертав купецького миру, про яке Маякин говорить: “Хитрий старий чорт… Преподобна лисиця… зведе очі в небеса, і лапу тобі за пазуху запустить так кошель-те й витягнеться… Поостерегись!..”

Але й сам Яків Маякин у хитрості нікому не поступиться. Це свого роду ідеолог купецтва, “мозкова людина”, як називали його купці. Він навчає хрещеника Фому своєї “філософії”: “Купець у державі – перша сила, тому що з ним – мільйони!” Тому, говорить він, дворяни й чиновники повинні посторонитися й

Дати купцям простір для застосування своїх сил і вкладення капіталів. Анатолій Щурів – представник старого, дикого, патріархального купецтва. Він проти

Нововведень, проти машин, що полегшують життя, проти волі. “Від волі людин гине!” – злобливо пророкує він. Яків Маякин теж представник старого купецтва, але він уміє пристосовуватися до будь-яких умов. Його син Тарас і зять Африкан Смолин

Продовжують справа батьків, додавши йому європейський лиск, діючи більш расчетливо, більш тверезо. Вони рвуться до влади й прагнуть перетворити промисловість на європейський манер

Але вже в старшому поколінні, серед тих, хто засновував стан, були люди, які внутрішньо протестували проти порядків цього миру, хоча й не могли противитися економічним відносинам, що складалися. Такий Гнат Гордєєв – обдарована й розумна людина з народу, жадібний до життя, “охоплений неприборканою пристрастю до роботи”, у минулому водолив, а тепер багатій – власник трьох пароплавів і десятка барж. “Життя його не текла рівно, по прямому руслу, як в інших людей, йому подібних, а раз у раз, мятежно скипаючи, кидалася геть із колії, у сторони від наживи, головної мети існування”.

Його син Фома не може йти по шляху накопичення й корисливості, інстинктивно тягнеться до краси, не хоче й не вміє фальшивити

Мир власницьких відносин для нього “в’язниця”:

“…Задушливо мені… Адже хіба це життя? Хіба так живуть?

Душу в мене болить! І тому болить, що – не мириться!” “Не життя ви зробили – в’язницю… Не порядок ви влаштували – ланцюги на людину викували… – говорить Фома купцям

– Задушливо, тісно, повернутися ніде живій душі… Гине людина!.. Ви не життя

Будуєте – ви помийну яму зробили! Грязюку й духоту розвели ви справами своїми… Ви

Зіпсували життя! Ви всі стисли… від вас ядуха… від вас!”

Фома – “здорова людина, що хоче волі життя, якому тісно в рамках сучасності”. Він завзято “виламується” з миру хазяїв, і в цьому Горький бачить показник нестійкості сучасного життя, показник того, що настане час її

Змінити. Фома не розуміє до кінця пристрою життя, не знає шляхів і методів

Її зміни, далекий від передової інтелігенції й народу, не знаходить із ними загальної мови, хоча в душі тягнеться до них. Він багато думає над життям, але в нього немає тяги до знань і книги (“…нехай голодні вчаться, мені не треба…”), суспільство розумних і

Утворених людей отпугивает Фому. Прагнення мати друзів він не відчуває. Мир

Власності, що Фома відкидає, купецький уклад життя наклали на нього

Свою печатку; він рано пізнав “поблажливу жалість ситого до голодного”. Наприкінці

Повести Фома повалений і принижений; маякинский мир тріумфує перемогу над бунтарем. Перемогу над слабким і людиною, що заплуталася, але не над читачем, перед яким Олексій Максимович Горький розкрив всю непривабливість царства щурових і маякиних.



Фома гордєєв своєрідність життєвого шляху