Ескимосско-Алеутська етноязиковая група

Ця група складається із двох народів – ескімосів і алеутів Ескімоси, самоназва юпигит, югит (теперішні люди), анкалин (“поморянин” по-чукотски), нимилгин (“селянин” по-корякски). У Росії їх налічується близько 1700 чіл. Ескімоси проживають в основному в США й Гренландії (приблизно по 45 тис. чіл. ), а також у Канаді (близько 26 тис. чіл.

). Російські ескімоси живуть змішано із чукчами на східному узбережжі Чукотки й о-ві Врангеля Походження ескімосів дискуссионно. Уважається, що їхньою прабатьківщиною був крайній північний схід Азії,

звідки вони поширилися на північний захід Америки.

Перші історичні згадування про ескімосів сходять до XVII в. , а контакти з росіянами – до середини XIX в.

Ескімоси ставляться до арктичного (ескімоської) расі великої монголоїдної раси. Віруючі – православні, хоча збереглися в ескімосів також анімістичні подання, шаманство. Ескімоською мовою існує писемність (в 1932- 1937 р. – на латиниці, а потім – на російській графічній основі).

Середнє покоління, у найкращому разі, володіє їм пасивно, а молодь говорить по-російському. Алеути, самоназва алеут, унанган – корінне населення Командорських про-вов.

Чисельність у РФ (1989) – 644 чіл.

(У СРСР – 702 чіл.). Живуть також у США, корінне населення Алеутських про-вов, на південно-західному краї п-ова Аляска й деяких прилягаючих до нього дрібних островів – числом близько 2 тис. чіл. (1990). Алеутами себе називає частина ескімосів Юго – Західної й Південної Аляски.

Ставляться до арктичного (ескімоської) расі великої монголоїдної раси Назва “алеутів” було їм дано росіянами після відкриття ними Алеутських про-о – вов і вперше зустрічається в документах 1747 р. З 1799 р.

Ці острови належали Росії, управлялися Російсько-американською компанією, що заселила алеутами Командорські й Прибиловские о-ва. Алеути були звернені в православ’я, зазнали впливу від сильне російської. В 1867 р.

Алеутські про-ва й Аляска були продані США. Алеутська мова включає три діалекти: уналашкинский (східний), актинский і аттовский (західний). Діалектні розходження не настільки разючі, щоб перешкоджати взаєморозумінню між носіями різних діалектів Росіянами вченими И. Е.

Вениаминовим і Я. Е. Неколірним в XIX в. була створена алеутська писемність на базі російської графіки.

Однак вона припинила своє існування після продажу Алеутських про-вов Америку (1867). В 70-х рр. XX в. Аляскинским центром по вивченню мов корінного населення було уведено в алеутів навчання на них рідній мові