“Ернані” В. Гюго (переказ)

Іспанія, 1519 Палац герцога Руй Гомеса де Сільва в Сарагосі. Пізній вечір. Старця немає вдома.

Донья Сіль, його племінниця і наречена, чекає свого коханого Ернані – сьогодні має вирішитися їхня доля. Дуенья, почувши стукіт у двері, відкриває і бачить замість Ернані незнайомця у плащі і капелюсі з широкими полями. Це король дон Карлос: загорівся пристрастю до Доньє Сіль, він бажає дізнатися, хто його суперник. Дуенья, отримавши капшук із золотом, ховає короля в шафі.

З’являється Ернані. Він похмурий – чи є у нього право на любов доньї

Сіль? Батько його був страчений за наказом покійного короля, сам він став вигнанцем і бандитом, а герцог де Сільва володіє незліченними титулами і багатствами. Донья Сіль клянеться слідувати за Ернані всюди – навіть на ешафот.

У цей момент дон Карлос, якому набридло сидіти у вузькому шафі, перериває розмову закоханих й грайливо пропонує Доньє Сіль розділити серце на двох.

У відповідь Ернані оголює шпагу. Несподівано для всіх у палац повертається старий герцог. Дон Руй гнівно картає племінницею і молодих людей: в попередні часи жоден князь не наважився б осквернити сивини старого, посягнувши на честь

його майбутньої дружини. Дон Карлос, нітрохи не зніяковівши, розкриває своє інкогніто: відбулися надзвичайно важливі події – помер імператор Максиміліан, мають відбутися вибори і складна закулісна боротьба за трон.

Королю необхідна підтримка таких могутніх васалів, як герцог де Сильва. Присоромлений вельможа просить у короля прощення, а Ернані насилу стримує лють, побачивши свого заклятого ворога. Залишившись один, юнак вимовляє пристрасний монолог – тепер він повинен розквитатися з королем не тільки за батька, а й за спробу спокусити донью Сіль.

На наступну ніч дон Карлос влаштовує засідку, щоб перешкодити втечі доньї Сіль з Ернані. Підслухавши розмову закоханих, він вивідав домовлений знак – три бавовни в долоні. Донья Сіль попадається на гачок короля. Дон Карлос обіцяє зробити її герцогинею, принцесою, нарешті, королевою і імператрицею.

З обуренням відкинувши домагання монарха, дівчина волає про допомогу до Ернані, і той вчасно з’являється з шістьма десятками вірних горян – тепер король у повній його владі.

Шляхетний розбійник пропонує вирішити справу двобоєм, однак Дон Карлос зарозуміло відмовляється: вчора він дозволив собі схрестити шпагу з незнайомцем, але для бандита це занадто велика честь. Ернані, не бажаючи бути вбивцею, відпускає короля, а той на прощання оголошує йому нещадну війну. Донья Сіль благає коханого взяти її з собою, але Ернані не може прийняти подібної жертви: відтепер він приречений – нехай дена Сіль виходить заміж за свого дядька. Дівчина клянеться, що помре в один день з Ернані.

Закохані розлучаються, обмінявшись першим і, мабуть, останнім поцілунком.

Замок герцога де Сільва в горах Арагона. Донья Сіль у білому – сьогодні день її весілля. Дон Руй милується цнотливою красою своєї нареченої, проте дівчина готується не до весілля, а до смерті.

Входить паж і оголошує, що якийсь прочанин просить притулку. Герцог, вірний заповітам старовинного гостинності, наказує прийняти подорожнього і запитує, що чути про бандитів. Паж відповідає, що з “гірським левом” Ернані покінчено – сам король женеться за ним, і за його голову призначена нагорода в тисячу екю.

З’являється Ернані в костюмі паломника: побачивши донью Сіль у весільному вбранні, він громовим голосом називає своє ім’я – нехай його видадуть в руки короля.

Дон Руй відповідає, що ніхто в замку не наважиться видати гостя. Старий йде, щоб віддати необхідні розпорядження по обороні замку, а між закоханими відбувається бурхливе пояснення: юнак звинувачує донью Сіль у зраді – коли ж бачить приготований нею до шлюбної ночі кинджал, впадає в каяття. Повернувшись герцог застає наречену в обіймах Ернані.

Вражений таким віроломством, він порівнює Ернані з Іудою. Юнак благає вбити його самого, пощадив безневинну донью Сіль. У цей момент перед замком з’являється дон Карлос зі своїм військом.

Герцог ховає суперника в тайнику за картиною і виходить назустріч королю.

Той вимагає видати бунтівника. Замість відповіді дон Руй показує портрети предків, перераховуючи подвиги кожного, – ніхто не посміє сказати про останнього з герцогів, що він зрадник. Оскаженілий король погрожує йому всілякими карами, але при вигляді доньї Сіль змінює гнів на милість – він готовий пощадити герцога, взявши в заручниці його наречену.

Коли король видаляється зі своєю здобиччю, старий випускає Ернані. Юнак благає не вбивати його зараз – він повинен помститися дону Карлосу. Вручивши герцогу свій мисливський ріг, Ернані клянеться віддати життя, коли цього вимагатиме дон Руй. Ахен.

У усипальницю Карла Великого входить король у супроводі дона Рікардо де Рохас. Вночі в склепі зберуться змовники – німецькі князі та іспанські гранди, що присягнулися вбити дона Карлоса. Недавно серед них з’явилися старий і юнак, які виділяються своєю рішучістю. Король холодно відповідає, що всіх зрадників чекає ешафот – аби тільки стати імператором!

У цю годину радяться виборщики. 06 їх вирішенні сповістить дзвін: один удар означає, що вибраний герцог Саксонський, два – перемагає Франциск I, три – імператором стає дон Карлос. Король, відіславши дона Рікардо, наближається до усипальниці Карла: волаючи до тіні могутнього імператора, він благає наставити його – як впоратися з жахливим тягарем влади?

Почувши кроки своїх вбивць, дон Карлос ховається в усипальниці. Змовники тягнуть жереб – один з них повинен пожертвувати собою і завдати смертельного удару.

До великої радості Ернані ця честь випадає йому. Дон Руй розчулює суперника поступитися, однак Ернані непохитний. У цей момент б’є дзвін.

На третьому ударі з усипальниці виходить дон Карлос – відтепер імператор Карл V. З усіх боків до нього поспішають наближені, і Карл просить привести донью Сіль – можливо, титул цезаря полонить її серце? Імператор наказує взяти під варту лише герцогів і графів – інші змовники негідні його помсти. Ернані гордо виступає вперед: тепер йому немає потреби приховувати своє ім’я – принц Хуан Арагонський, герцог Сегорби і Кардони має право зійти на ешафот. Донья Сіль кидається на коліна перед дон Карлосом.

Возвисившись над нікчемними пристрастями, імператор прощає всіх і дає згоду на шлюб доньї Сіль з Ернані, якому повертає втрачені титули. Колишній розбійник відрікається від колишньої ворожнечі – в його серці залишилася тільки любов. Він не помічає ненавідящего погляду старого герцога. Замок принца Арагонського в Сарагосі.

Пізній вечір. Ернані і дена Сіль щойно одружилися. Гості жваво обговорюють чудове перетворення розбійника в іспанського гранда.

Всюди лунають хвали імператору і молодої прекрасної подружжю. На тлі загальних веселощів виділяється похмура фігура в масці – ніхто не знає, хто ця людина, а від нього віє смертю. З’являються щасливі молодята: всі вітають їх і поспішають залишити одних.

Ернані і дена Сіль безмірно щасливі. У розпал найпалкіших освідчень лунає звук мисливського рогу.

Ернані здригається і блідне: сказавши дружині, що в нього відкрилася стара рана, він надсилає її за цілющим бальзамом. Входить людина у масці – це дон Руй Гомес прийшов за Ернані. Ернані бере кубок з отрутою, і в цей момент повертається дена Сіль. Побачивши старого, вона миттєво розуміє, яка небезпека нависла над чоловіком.

Дон Руй нагадує юнакові про клятву, дена Сіль волає до любові. Переконавшись у марності благання і загроз, вона вихоплює кубок і відпиває до половини – решта дістається Ернані. Закохані обнімаються і слабшаючим мовою благословляють небо за цей останній поцілунок.

Побачивши страшну справу рук своїх, дон Руй вбиває себе. Завіса.