Дві героїні, дві долі
Твір по літературі: Дві героїні, дві долі
Олександр Сергійович Пушкін у своїй творчості створив целую галерею жіночих характерів. Його героїні дуже різні: жагучого й рвучкі, як Зарема й Земфіра з поем “Бахчисарайський фонтан” і “Цигани”, ніжні й боязкі, люблячі й вірні, як Марья Троекурова й Маша Миронова з романів “Дубровский” і “Капітанська дочка”.
Зрівняємо двох героїнь – Машу Троекурову й Машу Миронову – і подивимося, як характери їх відбилися всудьбах.
Марья Кириловна Троекурова з’являється перед
Серед гостей батька “красуня була рідко”. На вчителя-француза вона спочатку не звернула ніякої уваги, “вихована в аристократичних забобонах, учитель був для неї рід слуги або мастерового”, а вони не здавалися їй чоловіками. Вона виросла в достатку й багатстві, тому повно почуття власного достоїнства. Марья Іванівна Миронова
Мати говорить про неї, що “Маша боягузка. Дотепер не може чути пострілу з рушниці: так і затрепечеться, а як тому два роки… здумали палити з гармати, так вона ледве зі страху на те світло не відправилася”. Обидві героїні люблять своїх обранців щиро й віддано, сподіваються на щастя й просять захисту у своїх улюблених.
Але якщо Маша Миронова здатна вчинити опір навіть такій рішучій і твердій людині, як Швабрин, те Маша Троекурова, сподіваючись на допомогу Дубровского, до останнього чекає рятування від небажаного чоловіка. І як міняється боязкий характер Маші Мироновій! Вона вирішується їхати в Петербург, щоб визволити свого улюбленого, потерпілого через неї
Гринев спілкувався з Пугачовим, щоб урятувати її. Тепер настала її черга. Звідки узялася рішучість і сміливість у її боязкому серці?
Пережите горе, смерть батьків, ув’язнення у Швабрина, звістка про арешт Гринева – все це загартувало Машу Миронову, зробило її стійкою й рішучої. Вона виявилася здатної постояти за своє щастя, за справедливість. Розмовляючи з імператрицею, Маша розповідає, що Гринев для однієї її “піддавався всьому, що осягло його. І якщо він не виправдався перед судом, те хіба тому тільки, що не хотів заплутати мене”.
Виявилося, що пасивність і покірність Марьи Троекуровой обернулися для неї нещастям. Можна тільки догадуватися, як зложиться її життя з нелюбимим старим князем
Маша ж Миронова вийшла переможницею в сутичці з жорстокою долею. Вона бореться за свого улюбленого, не боїться їхати в столицю, розмовляти з імператрицею. Вона розуміє, що, крім її, комусь заступитися за Гринева, і не просто знайти захист хоче Маша, а домагається торжества справедливості
От чому, мені здається, роман про Омеляна Пугачові називається “Капітанська дочка”. Махаючи Миронова щира й гідна дочка своїх героїв батьків. Вони до кінця були вірні своїй присязі, а вона, давши клятву вірності Гриневу, змогла врятувати життя й честь свого улюбленого, відстояти своє щастя. Махаючи Миронова моя улюблена героїня