Дубовик Михайло Тадейович
Дата народження – 31 грудня – 1900 Дата смерті – 07 липня – 1941 Дубовик Михайло Тадейович народився 31 грудня 1900 долі в селі Межиріч Лебединськзго повіту на Сумщині в сім’ї гончаря. 1927 долі закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти. Працював учителем, потім журналістом у газетах “Зірка”, “Майбутня зміна” (Дніпропетровськ), “Кіно”, “Селянська газета”, “Літературна газета” (Київ), літконсультантом Кабінету молодого автора при редакції газети “Пролетарська правда”.
Перші вірші опублікував
У зв’язку з тім вимушеним і дуже короткочасним перебуванням у білих
Вважаючи собі заплямованим, М. Дубовик годиною впадав у песимізм, що позначилося й на окремих його поезіях. Арештований у Києві 25 червня 1941 долі В обвинувальному висновку, затвердженому наркомом внутрішніх справ УРСР Мсшиком, зазначено, що М.
Дубовик “упродовж 1939-41 років був учасником контрреволюційної організації ” САД-СУЛА”, за завданням якої складав і надсилав анонімні документи різко контрреволюційного фашистсько-терористичного характеру на адреси письменників України, всіляко зводячи наклепи на радянську літературу”. Окрім цього, йому інкримінувалося, що в 1917 році він “був активним учасником націоналістичної організації “Просвіта”, за завданням якої займався розповсюдженням контрреволюційної націоналістичної літератури”. На основний пункт звинувачення М.
Дубовик давши категоричну відповідь: “Ніколи я не писав ніяких антирадянських листів і нікому не посилав. Ніколи ні до яких контрреволюційних партій і організацій не належавши”. Єдиним доказом вини Миколи Дубовика був акт Київського інституту науково-судової експертизи від 23 червня 1941 долі. Саме він і вирішив частку письменника.
У судово-слідчій справі зберігається довідка про ті, що за постановою наркома внутрішніх справ УРСР і прокурора УРСР М. Дубовик розстріляний 7 липня 1941 долі Після смерті Сталіна на клопотання правління Спілки письменників України справу М. Дубовика було переглянуто, постановою судової колегії в кримінальних справах Верховного суду СРСР від 28 вересня 1955 долі він реабілітований посмертно. Повторна графічна експертиза, виконана в науково-дослідній криміналістичній лабораторії Всесоюзного інституту юридичних наук (акт від 27 травня 1954 долі), не підтвердила авторства М. Дубовика як виконавця документів, що розповсюджувалися анонімно в Києві напередодні війни.