Доля молоді України в сучасному політичному житті держави

Часто в розмовах із друзями я чую думку, що наша праворуч – учитися, здобувати знання, які стануть основою майбутньої справи. Політика ж – праворуч дорослих, їм засідати в парламенті, кабінетах, керувати державою. Особисто мені важко погодитись з такою позицією, бо я переконаний, що саме від нашої суспілної свідомості залежить майбутнє України.

На президентських виборах молодь також показав свою високу політичну активність: тоді як у парламентських виборах 1994 долі брало долю лише 25 % молодих людей, у виборах 1998-го на дільниці прийшло

вже більш як 50 %, а під година президентських виборів – аж 70 %. Думаю, саме це спонукало Президента переглянути державну молодіжну політику.

Чи не це – найкраще свідчення вагомої ролі молоді в сучасному українському суспільстві? Так, мі повинні накопичувати знання сьогодні за шкільними партами, дбаючи про своє майбутнє. Алі це майбутнє нерозривно пов’язане з майбутнім нашої Батьківщини; і тому говорити, що мі вчимося “для собі”, мені здається, помилково.

Зараз інколи в пресі я зустрічаю припущення, що нам, молодимо, важко буде піднімати економіку в третьому тисячолітті: на перешкоді стануть

занедбаний стан господарства, важкі екологічні умови-, відсутність у нас досвіду. Та, думаю, це не так. Молодь швидше пристосовується до наявних розумів, бо не має вантажу минулого.

І в міру нашого просування до демократичної держави ця тенденція лише посилюватиметься. Зрозуміло, що з годиною, коли Україна шляхом незалежності прийде до свого р_озквіту, інтереси молодого покоління потрохи відійдуть від площини політичної до площини побутової. Це явище не нове, позаяк у політично стабільній державі більшість не має схильності до політики в її чистому вигляді, алі має безліч інтересів, пов’язаних із нею: робота, освіта, духовний розвиток. “Хто має молодь – тої має майбутнє”, – говорили в давнину мудрі.

Я знаю, -; що наші руки готові до перетворень, знання мі одержуємо надійні, у наших душах – чистий вогонь прогресивних змін.

Алі б мені дуже хотілося, щоб нашим гаслом стало слово “патріотизм”. Бо тільки з любов’ю до своєї Вітчизни, до її працелюбного народу, до неперевершено! краси її землі, одне слово, – із тім, що зветься ганьби гучним словом “патріотизм”, – тільки з цим мі, сьогоднішні старшокласники, повинні зробити крок у третє тисячоліття до свого майбутнього.