Декупаж

Декупаж (від фр. decouper вирізати з паперу) – декоративна техніка по тканині, склу, дереву (та інших поверхнях), що полягає у вирізуванні візерунків із різних матеріалів та наклеюванні їх на поверхню, що декорується. Декупаж (як техніка декорування) мав справу з пласкими поверхнями і пласким декором. Ускладнення технології та віднайдення нових матеріалів декорування позначилося на техніці її ускладненням, додачею об’ємного декору чи комбінацією плаского та об’ємного декорування.

В Німеччині XV ст.

Як засіб декору, декупаж відомий

в Європі з часів Середньовіччя. В Німеччині декупаж використовували з часів кватроченто, тобто XV століття, для декору меблів. Картинки вирізають з паперу і наклеюють на меблі. Засіб не вимагав художніх здібностей, навичок малювання та наявності фарб.

Тоді ж, як новий різновид мистецтва, виникає гравюра.

У Венеції

Мав своїх прихильників декупаж і в Венеції. Тут здавна прикрашали меблі картинками, створеними художниками олійними фарбами. Серед тих, хто декорував меблі були і досить відомі майстри (Джорджоне, Сандро Боттічеллі).

Але це був досить коштовний засіб. Знайомство з меблями Китаю, Японії,

де широко використовували інкрустації з перламутру, спонукало венеціанців спростити техніку декору до декупажу. Паперові візерунки розфарбовували, вирізали, клеїли на меблі та вкривали декількома шарами лаку для захисту поверхні. Коло сюжетів швидко розширилося – від імітації китайських малюнків до краєвидів, звичних в Венеції.

Меблі за призначенням, оздобами та декором дуже розійшлися за ціною – коштовні оригінали з Китаю пішли до аристократичних осель, а декупаж призначався для бідних верств населення. Вже тоді декупаж був декором для бідноти.

Як дешеву забаву декупаж використовували і у Франції в кінці 18 століття навіть серед забезпечених верств населення (зверталась до декупажу королева Марія Антуанетта та її придврні дами).

Вікторіанська Британія

Сплеск популярності мав декупаж і в пуританській Британії часів королеви Вікторії. Тоді на ринках Британії було легко придбати сентиментальні картинки з пташками, квітами, молодими красунями на англійський смак, нереальними пасторальними сценами. Декупаж поширився майже на всі небагаті оселі королівства.

В якості хоббі британські емігранти перевезли декупаж через Атлантичний океан до Сполучених Штатів. А в 20 століттті розвиток реклами та друкарської справи зробили декупаж популярним у США між двома світовими війнами.

В арсеналі дизайнерів

Наприкінці 20 ст. декупаж ввели до арсеналу дизайнерів. Стародавній засіб декору ускладнили використанням нових хімічних матеріалів, новими техніками друку, закріпленням на різних поверхнях(від дерева до кераміки). Декупаж стали використовувати для декору дамських сумок, капелюшків, шкатулок, підносів, футболок, спідниць, джинсів, посуду з кераміки та порцеляни, серветок, матеріалів для пакування, рамок, альбомів з фото, меблів, святкових свічок та поштівок.

Поширення комп’ютерів та принтерів надзвичайно розширило коло зображень для декупажу, частку якого використовують для традиційного декору меблів чи інтер’єрів.

Розмаїття стилів в 20 столітті поширили і на декупаж, де розрізняють

Етно Сімплісіті Прованс Вікторіанський стиль тощо.

Декупаж добре зберігає індивідуальні пристрасті та манери творця, його прагення, щабель майстерності, смаки – розвинені чи міщанські, вибагливі чи спрощені.

А це деякі мої роботи (одні з перших робіт)