Булгаков М. А. “Біла гвардія” (стисло)

Дія роману відбувається взимку 1918/19 м. в якомусь Місті, в якому явно вгадується Київ. Місто зайнятий німецькими окупаційними військами, при владі стоїть гетьман “всія України”. Однак з дня на день в Місто може увійти армія Петлюри – бої йдуть вже за Дванадцять кілометрів від Міста. Місто живе дивною, неприродною життям: він повний приїжджих з Москви й Петербурга – банкірів, ділків, журналістів, адвокатів, поетів, – які кинулися туди з моменту обрання гетьмана, з весни 1918 р.

У їдальні будинку Турбіних за вечерею Олексій Турбін,

лікар, його молодший брат Миколка, унтер-офіцер, їх сестра Олена та друзі родини – поручик Мишлаевскій, підпоручик Степанов на прізвисько Карась і поручик Шервінський, ад’ютант в штабі князя Белорукова, командувача усіма військовими силами Україні, – схвильовано обговорюють долю улюбленого ними Міста. Старший Турбін вважає, що в усьому винен гетьман зі своєю українізацією: аж до самого останнього моменту він не допускав формування російської армії, а якщо б це сталося вчасно – було б сформована добірна армія з юнкерів, студентів, гімназистів і офіцерів, яких тут тисячі, і не тільки відстояли б Місто, але Петлюри духу б не було в Малоросії, мало того – пішли б на Москву і Росію б врятували.

Чоловік Олени, капітан генерального штабу Сергій Іванович Тальберг, оголошує дружині про те, що німці залишають Місто і його, Тальберга, беруть у відправляється сьогодні вночі штабний поїзд. Тальберг впевнений, що не мине і трьох місяців, як він повернеться в Місто з армією Денікіна, що формується зараз на Дону. А поки він не може узяти Олену в невідомість, і їй доведеться залишитися в Місті.

Для захисту від наступаючих військ Петлюри в Місті починається формування російських військових з’єднань. Карась, Мишлаевскій і Олексій Турбін є до командира несформованого мортирні дивізіону полковнику Малишеву і надходять на службу: Карась та Мишлаевскій – як офіцерів, Турбін – як дивізійного лікаря. Однак на наступну ніч – з 13 на 14 грудня – гетьман і генерал Бєлоруков тікають з Міста в німецькому поїзді, і полковник Малишев розпускає щойно сформований дивізіон: захищати йому нікого, законної влади в Місті не існує.

Полковник Най-Турс до 10 грудня закінчує формування другого відділу перший дружини. Вважаючи ведення війни без зимової екіпіровки солдатів неможливим, полковник Най-Турс, погрожуючи кольтом начальнику відділу постачання, отримує для своїх ста п’ятдесяти юнкерів валянки і папахи. Вранці 14 грудня Петлюра атакує Місто; Най-Турс отримує наказ охороняти Політехнічне шосе і, в разі появи ворога, прийняти бій.

Най-Турс, вступивши в бій з передовими загонами противника, посилає трьох юнкерів дізнатися, де гетьманські частини. Послані повертаються з повідомленням, що частин немає ніде, в тилу – кулеметна стрілянина, а ворожа кіннота входить у Місто. Най розуміє, що вони опинилися в пастці.

Годиною раніше Микола Турбін, єфрейтор третього відділу першої піхотної дружини, отримує наказ вести команду за маршрутом. Прибувши у визначене місце, Миколка з жахом бачить біжать юнкерів і чує команду полковника Най-Турса, наказує всім юнкерам – і своїм, і з команди Миколки – зривати погони, кокарди, кидати зброю, рвати документи, бігти і ховатися. Сам же полковник прикривав відхід юнкерів. На очах Миколки смертельно поранений полковник помирає.

Вражений Миколка, залишивши Най-Турса, дворами і провулками пробирається до будинку.

Тим часом Олексій, якому не повідомили про розпуск дивізіону, з’явившись, як йому було наказано, до двох годин, знаходить порожній будинок з кинутими знаряддями. Відшукавши полковника Малишева, він отримує пояснення того, що відбувається: Місто узяте військами Петлюри. Олексій, зірвавши погони, відправляється додому, але наштовхується на петлюрівських солдатів, які, дізнавшись у ньому офіцера (в поспіху він забув зірвати кокарду з папахи), переслідують його. Пораненого в руку Олексія вкриває у себе в будинку незнайома йому жінка на ім’я Юлія Рейсі.

На. Наступного дня, переодягнувши Олексія в цивільне сукню, Юлія візником відвозить його додому. Одночасно з Олексієм до Турбіним приїжджає з Житомира двоюрідний брат Тальберга Ларіон, пережив особисту драму: від нього пішла дружина. Ларіону дуже подобається в будинку Турбіних, і всі Турбіни знаходять його дуже симпатичним.

Василь Іванович Лисович на прізвисько Василина, хазяїн будинку, в якому живуть Турбіни, займає в тому ж будинку перший поверх, тоді як Турбіни живуть у другому. Напередодні того дня, коли Петлюра увійшов в Місто, Василина споруджує схованку, в якій ховає гроші і коштовності. Проте крізь щілину в нещільно завішеному вікні за діями Василини спостерігає невідомий.

На наступний день до Василини приходять троє озброєних людей з ордером на обшук. Першим ділом вони розкривають схованку, а потім забирають годинник, костюм і черевики Василини. Після відходу “гостей” Василиса із дружиною здогадуються, що це були бандити.

Василина біжить до Турбіним, і для захисту від можливого нового нападу до них прямує Карась. Зазвичай скупувата Ванда Михайлівна, дружина Василини, тут не скупиться: на столі і коньяк, і телятина, і мариновані грибочки. Щасливий Карась дрімає, слухаючи жалібні промови Василини. Через три дні Миколка, дізнавшись адресу сім’ї Най-Турса, відправляється до рідних полковника.

Він повідомляє матері та сестрі Ная подробиці його загибелі. Разом з сестрою полковника Іриною Миколка знаходить в морзі тіло Най-Турса, і в ту ж ніч у каплиці при анатомічному театрі Най-Турса відспівують. Через кілька днів рана Олексія запалюється, а крім того, у нього висипний тиф: висока температура, марення.

За висновком консиліуму, хворий безнадійний, 22 грудня починається агонія. Олена замикається в спальні і пристрасно молиться Пресвятої Богородиці, благаючи врятувати брата від смерті.

“Нехай Сергій не повертається, – шепоче вона, – але цього смертю не карай”. На подив чергував при ньому лікаря, Олексій приходить до тями – криза минула. Через півтора місяця остаточно одужав Олексій вирушає до Юлії Рейсі, яка врятувала його від смерті, і дарує їй браслет своєї покійної матері.

Олексій просить у Юлії дозволу бувати в неї. Пішовши від Юлії, він зустрічає Миколку, що повертається від Ірини Най-Турс. Олена одержує листа від подруги з Варшави, в якому та повідомляє їй про майбутнє одруження Тальберга на їх спільної знайомої.

Олена, ридаючи, згадує свою молитву. У ніч з 2 на 3 лютого починається вихід петлюрівських військ з Міста. Чути гуркіт гармат більшовиків, що підійшли до Міста.