Аналіз проблеми викладання світової літератури в школах України



В 1992/93 роках у школах України українською мовою навчання уведений курс “Світова література”. Його супроводжувало інструктивний лист Міністерства утворення з переліком запропонованих для вивчення добутків світової літератури, а роком пізніше – орієнтовні тимчасові програми. Однак для вже існуючого шкільного курсу світової літератури не були визначені принципи підходу, методологічні, методичні й психолого-педагогічні основи. У професійному журналі “Відродження” почалася дискусія серед учених-теоретиків, вчених-методистів

і вчителів-практиків.

Предмет дискусії представляли: інформаційна перенасиченість, тенденційність і суб’єктивність у відборі матеріалу, його русифицированность. Як наслідок – ученими-теоретиками були визначені принципи структурування матеріалу: історико^-літературний (Д. Наливайко); циклічний (Т. Денисова й Г.

Сиваченко); естетичний (Д. Затонский); культурологічний (М. Борецкий і Ю. Щепель).

1995- 1998 р. позначилися появою програм по світовій літературі.

Першої з’явилася програма авторського колективу на чолі з К. Шахової; у тім же 1995 р. вийшла програма М.

Борецкого. В 1996 р. колектив авторів

нової програми очолила И. Панченко, а в 1998 р. вийшла програма за редакцією Д. Наливайко.

До 1998 р. програма К. Шахової була взята за основу для шкільної роботи, але проблеми вивчення шкільної дисципліни вона не вирішила. Програма вийшла під новою назвою шкільного курсу – “Закордонна література”, незважаючи на те, що перші програми середньої загальноосвітньої школи українською мовою навчання, складені науковцями Київського національного університету ім’я Тараса Шевченко, називалися “Світова література”, і це було логічно. Згадаємо, що вперше в літературу цей термін увів Й.-В.

Гете. У розмовах з Й.-П. еккерманом він відзначав: “Національна література нині небагато коштує.

Зараз ми вступаємо в епоху світової літератури, і кожний повинен тепер сприяти тому, щоб прискорити поява цих епох”. Однак визначення “закордонна” у назві шкільного курсу так і залишилося до сьогоднішнього дня Пояснювальна записка до програми дуже коротка – дві сторінки не дає можливості вмістити методичні ради вчителеві, запропонувати їхні можливі варіанти.

Отож із проблемами розподілу годин, відбору добутків для оглядового вивчення, текстуальної обробки вивченого напам’ять, самостійного й позакласного читання вчитель так і залишився один на один Починається пояснювальна записка з визначення головного завдання предмета – “залучити школярів до скарбниці світової культури, ознайомити їх з видатними зразками художньої літератури різних країн і народів, дати подання про світовий літературний процес, історію його розвитку від стародавніх часів до сьогодення, про національну своєрідність і загальнолюдську цінність, включених у курс літературних творів, у зіставленні з рідною літературою”. Оборотний увага на три використаних у цьому формулюванні дієслова: “залучити”, “ознайомити”, “дати подання”. Вони повинні направити дії вчителя на організацію навчального процесу, визначити методи й прийоми реалізації поставленої мети 1. “.. .залучити школярів до скарбниці світової культури…

” Якщо слово “культура” розуміти як скарбницю найкращих досягнень людства в галузі науки, мистецтва, літератури, те це справді необхідна складова вивчення світової літератури. Проте, щоб виконати це завдання, учитель повинен витратити багато часу на підготовку кожної теми програми, тому що ні до однієї з них не створена рубрика “Межпредметние зв’язку”, а речення загального змісту на зразок: “Ілюстрації, художні й мультиплікаційні фільми по казкових сюжетах” навряд чи стануть можливими 2.

“…ознайомити їх з видатними зразками художньої літератури різних країн і народів…” Варто помітити, що дієслово “ознайомити” не спонукує вчителя, а тим більше учнів, до глибокого творчого процесу пізнання світової літератури, а передбачає лише одержання загального подання про нього.

Це стосується й завдань “…ознайомлення їх (учнів) із кращими переведеними зразками добутків світового письменства українською мовою…”. Тут важливо розкрити особливості переведеної літератури й навчити уважно неї читати й розуміти 3. “…дати подання про світовий літературний процес…у зіставленні з рідною літературою”.

Учні вивчають світову літературу з 5 по 11 клас. За сім років вони повинні не одержати “подання” про світовий літературний процес, а вивчити його, не “у зіставленні з рідною літературою”, а в тісному взаємозв’язку сней.

Для цього потрібно наголосити на важливості співробітництва двох учителів-словесників – світової й рідної літератури. Учитель світової літератури повинен розробити систему викладання предмета, тому необхідно: – разом із учителем української літератури вивчати вікові й індивідуальні особливості учнів (сприйняття ними літературних творів, засвоєння літературознавчих категорій, оволодіння усною й письмовою мовами); – знати програми, підручники й допомога з української літератури, прочитати програмні добутки українських письменників; – разом розробляти календарно-тематичні плани, узгоджувати теми, види й терміни творчих робіт, вести загальні словники; – вивчаючи теоретико-літературні й історико-літературні поняття, не повторювати, а взаємно доповнювати тему новими знаннями; – розкривати учням взаємовплив обох літератур, поняття традиції й новаторства; – проводити об’єднані засідання методичних секцій Таке співробітництво допоможе краще організувати викладання світової літератури, а саме: – визначити специфіку вивчення світової літератури; – здійснювати доцільний відбір методів і прийомів вивчення добутків класичної світової літератури у взаємозв’язку з рідною літературою; – удосконалювати знання української мови, на якому учні вивчають світову літературу; – ефективно реалізувати виховну мету: розвивати в підлітків патріотичні й інтернаціональні почуття; – створити систему вивчення світової літератури у взаємозв’язку з рідний; – досліджувати вплив спільно розробленої системи на формування пізнавальної активності учнів, підвищення ефективності сприйняття ними добутків світової літератури, подання старшокласників про цілісний розвиток літературного процесу Така система викладання світової літератури у взаємозв’язку з рідною літературою буде сприяти глибокому розумінню учнями світового літературного процесу, буде допомагати формуванню в старшокласників понять про літературні традиції, процес впливу й взаємовпливи літератур, буде вводити їх у лабораторію художнього перекладу, а також розширить можливості формування всебічно розвитий особистості. Ця система спрямована на підвищення рівня успішності учнів не тільки по рідній мові й літературі, а й по інших дисциплінах – історії, географії, краєзнавства, народознавства


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз проблеми викладання світової літератури в школах України