8 клас. “надія ж неможлива без добра…” вірш “не замикали наші предки хат…” із книги “добриня” (1990 р.)



Під час вивчення поезії С. Реп’яха “Не замикали наші предки хат…” нас цікавитимуть так звані фонові знання, а передусім – дата написання.

1988 рік. Безславно завершувалася перебудовча кампанія.

До оксамитової революції залишалося три роки, насичених бурхливими подіями у політичному житті України. У каламуті Політичних ристалищ нелегко було віднайти струмінь цілющого джерела. У кипінні пристрастей розпочалося розшарування у суспільстві, набирало обертів протистояння прихильників різних політичних партій…Саме в цей

час Станіслав Реп’ях виступає з віршем “Не замикали наші предки хат… “, аби пробудити у своїх співвітчизників історичну пам’ять, мудрість і далекоглядність у небезпечний для держави час, щоб не втратити справжні національні скарби.

Поет болісно переживає спалахи ненависті, ворожнечі, прояви відчуження як наслідок прояву хуторянських амбіцій окремих політичних лідерів. Він знає, яку небезпеку таїть у собі подібна позиція, бо історія наводить немало прикладів виникнення ситуацій, що призводили до руйнації як матеріальних, так і духовних цінностей.

Для їх відновлення витрачалися потім

десятиліття, а то й віки… Поезія С. Реп’яха “Не замикали наші предки хат…” є закликом до мудрості у вирішенні будь-яких політичних, економічних, соціальних проблем, ознаками якої можуть бути відкритість, добро, довіра, щирість, толерантність. На думку поета, труднощі долати краще усім разом, ідучи їм назустріч “рука в руці, пліч-о-пліч”, враховуючи давній досвід наших предків.

Тільки за таких умов можна розраховувати на перемогу.

Ідею вірша розкривають його різнорядкові частини, які називаються строфоїдами. Маємо тут і зумисний розрив рядків першого строфоїду, що робить вірш гнучкішим, рухливішим, звучнішим. Спостерігаємо і наявність різних способів римування (кільцеве і перехресне). Встановлюємо, що вірш написано п’ятистопним ямбом. І все це разом із художніми прийомами (анафора, метафора, образи-символи тощо) підсилює звучання головної думки твору.

Не замикали наші предки хат…

Переступи поріг, сідай до столу, Перепочинь, з’їж хліба – І по долу Прошкуй до пагорба… Не сват, не брат – Людина ти… Назустріч, де б не був, До тебе тягнеться долоня тепла… Забудеться на мить жахтіння пекла І те, що хтось лихий ножаку клепле…

У бік добра повзе сердечний зсув.

Криниченька корець тобі подасть, Втамуєш спрагу – думається легко, Поспівчуваєш молодим лелекам, Що їм долати злив та хуг напасть, і рибам, на яких чатує снасть… Не замикали наші предки хат… Цвіла в серцях їх доброта – добриня, оселя кожна – мила господиня – запрошувала до гостинних шат.

Котились бурі, грізні суховії, гриміли воєн колісниці злі…

Усе горіло на святій землі, та не згоряли паростки надії. Надія ж неможлива без добра… Нема добра не треба і надії…

Душа слов’янська чомусь холодіє на берегах Славутича-Дніпра.

Щоб холод в кожну шпарку не проник, Щоб хліб ростив спокійно наш краянин, Шукав сподвижників Вітчизни захисник Микитович Добриня, любечанин. Оборонять обійстя, борть, ріллю, Нести в супрязі благородну ношу Він попрохав і Муромця Іллю, І друга юного Поповича Альошу. Могутньо в полі ковила шумить… Рука в руці, стіною всі, пліч-о-пліч…

Але довіри надірвалась нить, Дощі гріховні мрію нашу кроплять… І завелися у хатах ключі, На символи спочатку, правда, схожі… Їх клали над дверима, ідучи Із дому…

Хай дрімають на сторожі… Міняли одяг звихрені віки… Хати мінялись на будинки пишні…

Й дивились відтоді важкі замки погірдно й зверхньо на ключі колишні… З’явились потім накладні, врізні… Асортимент широкий, слава богу…

Та сумно так і болісно мені… Від кого ми ховаємось? Від кого? Радіаційно ковила шумить…

Рука в руці? Стіною всі? Пліч-о-пліч?..

Пересукати б нам довіри нить: гріховні зливи нас усіх потоплять… Не замикали наші предки хат…

Не замикали душ… Запитання і завдання
1. Що найбільше вразило вас у цій поезії? 2. Якими описує автор наших предків? Які зображувально-виражальні засоби використовує? 3. Знайдіть у першій частині вірша рядок, в якому йдеться про те, що найбільше цінували наші предки в людині.

4. Перечитайте другу частину вірша і знайдіть рядок, в якому в афористичній формі проголошується головна думка твору. 5. За змістом третьої частини дайте відповідь на запитання: “Що для наших предків було запорукою щастя і благополуччя?”. 6. Як ви розумієте символічний образ замків, введений автором у третю й четверту частини вірша? 7. Яким настроєм пройнятий вірш?

На чому цей настрій грунтується? Відповідь дайте рядками вірша. 8. Прокоментуйте метафору Гріховні зливи нас усіх потоплять… 9. Схарактеризуйте композицію вірша.

Дослідіть будову вірша.

Чи можна його частини назвати строфами? 10. Що ви можете сказати про віршовий розмір першої частини вірша? Яка роль саме такого способу римування?

11.

Які художні прийоми увиразнюють зміст вірша? 12. За змістом поезії напишіть твір-роздум на тему: “Надія ж неможлива без добра…”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...

8 клас. “надія ж неможлива без добра…” вірш “не замикали наші предки хат…” із книги “добриня” (1990 р.)